Hello.
Life stories are too complicated. I look at families - it seems that everything is fine with them, but when I talk to them, I hear that everything is not as good as it seems at first glance. People want to look better at first glance, better than others, better than they really are. Because what will people say when they learn about troubles, about the poor, about divorce and hateful mother-in-law. This expression: "what will people say" governs the mentality of an entire era.
But today I want to talk about my father. This is the whole story of my dad's life.
Привіт.
Життєві історії надто складні. От дивлюся на родини- ніби все в них добре, а коли заговорити з ними, то чую що не все так добре як виглядає на перший погляд. Люди хочуть виглядати краще на перший погляд, краще за інших, краще ніж є насправді. Тому що що скажуть люди, коли дізнаються про негаразди, про злидні, про розлучення і ненависну свекруха. Оцей вираз: "що скажуть люди", керує ментальністю цілої епохи.
Але я сьогодні хочу розповісти про батька. Така собі історія життя мого татуся.
What a beautiful full moon these days. I look at the sky and admire. And I think, what happened to my life, why I myself overcome difficulties, when I turned in the wrong direction. Psychology always brings us back to our childhood, how we grew up, how we communicated and were raised by our parents. What do I remember about my father? He always lived for himself. He was not interested in anything that had to do with me. He smoked a lot of cigarettes, missing 10 packs a week. He drank a lot of strong beer, and when he got drunk, he shouted all kinds of nonsense on the balcony. Neighbors quarreled with him, but sometimes they felt sorry for him. The father knew how to press for pity and make everyone responsible for his troubles, except himself. My mother divorced my father, but we didn't have a separate home, so we've been living in the same apartment for over 30 years. No one wants to leave their share of property and leave. Of course, I was ashamed to invite friends and acquaintances to my home. That's why I stayed away from boys and don't want to get too close.
Яка красива повня цими днями. Дивлюся на небо і милуюся. І думаю, що сталося з моїм життям, чому я сама долаю труднощі, коли саме я звернула не туди. Психологія завжди повертає нас в дитинство, як ми росли, як спілкувалися і виховувалися батьками. Що я пам'ятаю про свого батька? Він жив завжди для себе. Його не цікавило нічого, що було пов'язане зі мною. Він багато палив сигарет, на тиждень йому бракувало 10 пачок. Він багато пив міцного пива, а коли напивався, то кричав на балконі всякі нісенітниці. Сусіди сварилися з ним, але ча то жаліли саме його. Батько вмів давити на жалість і зробити винного у своїх бідах усіх, крім себе. Мама розвелася з батьком, але ми не мали окремого житла і тому живемо понад 30 років в одній квартирі. Ніхто не хоче залишити своєї частки майна і піти. Звичайно мені було соромно запросити друзів і знайомих до себе додому. Я тому тримався осторонь хлопців і не хочу особливої близькості.
Recently, my father had a stroke that paralyzed part of his body. He lost his job, and accumulated huge debts in all possible banks. Due to debt, his accounts were blocked. But he said that he will not leave his share of the apartment to me. But he demands food and bread from me, continues to press for pity and steals food from me. I had to come home from another country to take care of him. But he devalues my concession and insults me every day.
Once, in our conversation, my mother said this phrase to me. I want to share it with you and hear your opinion. My mother said that "my father reaps the fruits he did not plant."
There is something in that, and what do you think, does my father have the right to demand custody from me, who in his entire life has not given me anything, neither love, nor affection, nor education, nor just a normal parental conversation.
Thank you for your attention, I look forward to your comments.
Нещодавно в мого батька вдарив інсульт, який поралізував частину тіла. Він втратив роботу, і набрав величезних боргів в усіх можливих банках. Через заборгованість йому заблокували його рахунки. Але він сказав, що не залишить своєї частки квартири мені. Але він вимагає в мене продукти, хліб, продовжує давити на жалість і краде в мене їжу. Мені потрібно було повернутися додому з іншої країн , щоб доглядати за ним. Але він мій поступок знецінює і ображає мене.
Одного разу в нашій розмові моя мама сказала мені таку фразу. Я хочу з вами нею поділитися і почути вашу думку. Моя мама сказала, що "мій батько пожинає плоди, які він не садив".
Щось в тому є, а як ви думаєте, чи має право мій батько вимагати в мене опіки, який за все своє життя нічого мені не дав, ні любові, ні ласки, ні навчання, ні просто нормальної батьківської розмови.
Дякую вам за увагу, чекаю на ваші коментарі.
