Ну нарешті, надворі стоїть погода, яку по праву можна назвати весняною. Це коли надворі світить яскраве сонечко, на деревах розкриваються бруньки і з'являється перший цвіт, а за вікном радісно цвірінькають пташки. Хтось може сказати, що березнева погода, коли температура повітря лише трохи вища нуля (але все ж плюсова), а єдиною світлою плямою в похмурому, позбавленому листя лісі є баськові котики, також вважається весняною, то я, стиснувши зуби погоджуся, але лише зараз мій настрій стає супер позитивним лише від того, що я вийшла надвір 😊.
Ну не може людина стільки часу бути без світла та тепла. Недарма ж у північних країнах, де зима триває по пів року а то й більше (а ще там трапляється полярна ніч - це коли ніч може тривати місяць а то й довше) рівень захворюваності на депресію (і так, депресія, це хвороба, щоб там не казали скептики!) та самогубств найвищий у світі.
Ну, до суїцидальних думок погода мене навряд чи коли-небудь доведе, а от створити постійний депресивний настрій може. В нас з погодою останнім часом взагалі погляди на те, коли саме що має відбуватися, розходяться))). От хотіла я снігу та морозу на Різдво та Новий Рік - не отримала. Дзуськи тобі, сказала зима, а не святковий настрій! 😄 А от справжня зима розпочалася наприкінці січня, якраз після закінчення зимових свят, наче, щоб подратувати мене ще більше.
Лютий був по справжньому зимовим та сніжним, я навіть встигла в нього закохатися. Але з часом ці стосунки стали токсичними. Навіть не допомогло те, що лютий змінив своє ім'я на березень. Я його розкусила і хотіла, щоб він пішов. Проте він не йшов, продовжуючи отруювати моє життя. Іноді він прикидався добрим, дарував мені квіти. Але ж хіба нормальний кавалер даруватиме квіти, притрушені снігом?
Я була непохитною і далі вимагала, щоб він пішов геть. Він лив гіркі сльози, але ці дощові сльози лише змушували мене і далі стояти на своєму. То ж він не мав іншого вибору і змушений був піти. Я сподіваюсь, що назавжди! 😉
А зараз моя душа співає, вона легка і невагома, прагне мандрів та весняних прогулянок. То ж я беру та йду гуляти, забрідаючи у ліси і милуючись першими весняними квітами.
