Є така приказка: " Не було би щастя, та нещастя допомогло." Сьогодні в повній мірі відчула значення цих слів.
Чи бувало у вас, що дорога, ніби змія, повертається й повзе в незвідану раніше сторону? Пані Доля завела нас сьогодні до здавалося б глухого села Новий Мартинів, що на Франківщині. І що я тут бачу: розлогі й широкі пагорби, річка, яка розливається стрімкими рукавами, Свята Гора над Дністром, яка нагадує мені місця паломництва у творах Пауло Коельйо.
There is a saying: "There would be no happiness, but misfortune helped." Today I fully felt the meaning of these words.
Have you ever had a road, like a snake, turn and crawl in a previously unknown direction? Mrs. Predestination took us today to the seemingly deaf village of Novy Martyniv in the Frankivsk region. And what I see here: wide and wide hills, a river that overflows with rapid branches, the Holy Mountain on the Dniester, which reminds me of places of pilgrimage in the works of Paulo Coelho.
Виявляється дана місцина є історичним поселенням, перша згадка про яке була 1470 року!
"30 січня 1470 року... Ельжбета зі Жмиґроду — донька кам'янецького старости Теодорика з Бучача, ... продала дві третини прав власності на Мартинів, третину подарувала Яну Ко́лі" - читаю у Вікіпедії. Польське поселення, яке існувало до часу першої письмової згадки!
"January 30, 1470 ... Elzbieta with Zhmyґrodu - Kamyanets elder daughter Teodoryka of Buchach ... sold two thirds of ownership of Martin, third gave Ian Cole" - read on Wikipedia. A Polish settlement that existed before the first written mention!
Коли ми піднімалися на пагорб, в мене виникло питання: чому він претендує на історичність.
"20 червня 1624 року відбулась Битва під Мартиновим між... військом під командуванням гетьмана Станіслава Конєцпольського та під командуванням Томаша Замойського з одного боку та ордою татар, що поверталась зі здобиччю назад. Татари були розбиті." ( За матеріалами Вікіпедії). Ну от вона, відповідь.:) Ну і звичайно то не єдина причина.
"On June 20, 1624, the Battle of Martynov took place between ... an army under the command of Hetman Stanislaw Koniecpolski and under the command of Tomasz Zamojski on the one hand and a horde of Tatars returning with the booty. The Tatars were defeated." (According to Wikipedia). Well, here it is, the answer. :) And of course that's not the only reason.
Уявляю себе воїном, який з пагорба мужньо відбиває атаку ворожих військ, і отже цей пагорб стає його Захисником, і відповідно відношення до нього, як до Святої Гори.
Вдала атмосфера сучасної окультуреної Гори дійсно викликає відчуття себе прочанином у Святому місці. Крім Гори, існують в цих місцях і довгі підземні сполучення, які в давнину можливо допомагали воїнам таємно пересуватися між містами, планувати стратегію нападу, ховатися від нападника. Хтозна, які ще таємниця заховані під надрами цієї землі...
I imagine myself a warrior who bravely repulses the attack of enemy troops from the hill, and therefore this hill becomes his Defender, and accordingly the attitude to him as to the Holy Mountain.
The successful atmosphere of the modern cultured Mountain really makes you feel like a pilgrim in the Holy Place. In addition to the Mountains, there are long underground connections in these places, which in ancient times may have helped soldiers secretly move between cities, plan an attack strategy, hide from the attacker. Who knows what other secrets are hidden under the bowels of this earth ...
А отже сьогодні, щоб добратися до Нового Мартинова, не маючи власного транспорту, треба докласти неабияких зусиль! Таке враження, що захисні молитви давніх жителів цього місця й досі охороняють його від туземців і нападників. :)
Можливо саме віддаленість від траси, слабке транспортне сполучення й зберегли природу цього краю майже у первозданному вигляді: повітря здається солодким, трави манять до себе своєю насиченість, а поважний Дністер виблискує свіжістю прохолодних вод.
So today, to get to Novy Martynov without having your own transport, you need to make great efforts! It seems that the protective prayers of the ancient inhabitants of this place still protect it from natives and invaders. :)
Perhaps it is the distance from the road, poor transport links and preserved the nature of this region almost in its original form: the air seems sweet, the grass attracts its saturation, and the respectable Dniester sparkles with the freshness of cool waters.
Ми намагаємося освоїти космічні простори, вилетіти за межі власної свідомості, і часто не звертаємо уваги на те, що у нас під ногами, замінюємо пошуками нових горизонтів вивчення тих незвіданих таїн, які є в нас самих.
Такий сакральний процес пізнання себе, доступний і близький кожному, здається не настільки важливим перед привабливістю підкорення нових вершин.
We try to explore outer space, to fly beyond our own consciousness, and often do not pay attention to what is under our feet, we replace the search for new horizons for the study of the unknown mysteries that we have.
Such a sacred process of self-knowledge, accessible and close to everyone, does not seem so important before the attractiveness of conquering new heights.
Вкотре переконуюсь: Україна має стільки незвіданих місцин, які здатні задовільнити найвибагливішого шукача пригод та поціновувача краси!
"Життя - це мить між минулим та майбуттям..., саме вона зветься Життям"
Цінуймо життя у всій його красі і кожній миті, і воно не полишить нас до кінця шляху Душі на цій Землі!
Once again, I am convinced: Ukraine has so many unknown places that can satisfy the most demanding adventurer and connoisseur of beauty!
"Life is a moment between the past and the future ... it is called Life"
Let us cherish life in all its beauty and every moment, and it will not leave us until the end of the path of the Soul on this Earth!
