Ця історія дивовижна і несподівана.
Ми мали неймовірний досвід - виявляється білочка може жити з людьми за власним бажанням :) І не боятися кота... Але чи можлива дружба кота та білки ?, ми так і не дізналися...
А почалось все так: одного дня ми побачила під кроквою даху нашого літнього будинку кілька білченят. Їх було чотири. А потім одна впала на землю і кішка Бейжа, мама нашого кота Ед Грея почала полювати на неї. Ми звичайно врятували тваринку і почали роздумувати, що ж нам тепер з нею робити?
Білочка була зовсім дика! Вона дряпала руки, виривалась, стрибали по шторах, а потім раптом... заснула у Вікторії в долонях :)
Ось так вона і стала нашою домашньою на кілька днів. Про це писала моя Даринка в своєму блозі. Ми знайшли клітку, в якій раніше жив папуга, і ховали її там вночі, щоб кіт не дістав її, поки ми спимо. А вдень вона
спала на наших колінах, і всюди де знаходила тепле затишне містечко )
Лазила по руках та спинах і навіть сиділа на голові в Даринки )))
Одного разу зявилась її мама білка і почала її кликати! Ми відпустили білку на балкон, але вона не захотіла піти, а повернулась до нас в кімнату! Двері були ще довго відкриті і білка мама кружляла довкола нашої кімнати, видаючи звуки, які мабуть є їх мовою! Але мала білочка не реагувала на її голос!
А пізніше вона знайшла собі іншу "маму" - нашого кота Ед Грея! Вона рила "нірку" в його шубці і залізала під нього! І він терпеливо грів її. Але ми все одно не довіряли коту і не залишали її з ним наодинці. Одного разу він захотів її вкусити! Здається він ревнував ))) А можливо йому набридла ця мала незрозуміла істота, яка шкребе йому живіт 😀
А через кілька днів вона втекла до своїх сестричок і тепер знову живе у нас під дахом. Ось така цікава історія 😀