Як я був ковбоєм;)
– Якось малим я побачив з екрана перегони на биках і вирішив осідлати свого бичка. Дресирував його за принципом батога і пряника. Замість батога- вербовий прутик, пряники справжні. Та Бицьо надавав перевагу зеленим смаколикам. Якби знав,то сам би пряники зїв. Невдовзі бичок присідав на передні коліна і дозволяв на нього вилазити і я катався на ньому по нашій околиці і тримав бичка за роги, керуючи наче мотоциклом. Нас супроводжував екскорт сусідських собак, які гавкотом розголошували мій тріумф на всеньке село. І в крислатому батьковому капелюсі, який підступно весь час спадав мені на очі, я уявляв себе справжнім ковбоєм.
Та літом на селі розвелося багато ґедзів. І коли вони налетіли на нас хмарою, Бицьо озвірів і помчав шаленим галопом, а за нами гнали з гавкотом пси по садах, городах, луках, по селі й лісі руйнуючи все, що було на траєкторії його польоту, аж поки не зупинився в ставі. Ледве живий я сповз і, оглянувшись назад побачив, поламані саджанці, які так леліяв батько. Тому, розказуючи батькові про цю пригоду, я промовчав про свою до цього причетність.
Наступного дня батько здав бичка заготівельникам на скотобійню. Цікаво,що було б з ковбоєм, якби батько довідався,що то я осідлав Биця?!
Ю.М;)
