df — консольна утиліта, що показує розміри використаного та вільного простору на диску.
Програма df ("Disk Free") входить до категорії стандартних і є частиною пакету coreutils, який встановлюється за умовчанням на всіх дистрибутивах. Тому уміння користуватися нею має бути у кожного адміністратора.
Синтаксис використання простий слід набрати назву команди і за потреби вказати ключ і розділ, розмір якого треба визначити
df [КЛЮЧ]... [Розділ]...
При запуску утиліти без додатковий опцій вона показує інформацію про використання простору на всіх розділах. Результати будуть розділені на шість колонок значення яких вказане в першому рядку. При цьому у якості одиниць для визначення розміру за умовчанням використовуються блоки.
df
Для того, щоб інформація була зрозумілішою, а також щоб з’ясувати той чи інших аспект використання дискового простору слід застосовувати додаткові опції (ключі). Далі розглянемо п’ять найпоширеніших способів використання програми.
1. Перегляд інформації у зрозумілому вигляді
Щоб побачити використання простору у звичайний для користувачів одиницях (гігабайтах, мегабайтах і т.д.)існує ключ -h, або довгий варіант --human-readable. При його застосуванні програма показує розміри у гігабайтах, мегабайтах чи байтах.
df -h
Якщо необхідно показувати розмір у мегабайтах є окремий ключ -m
2. Перегляд інформації про конкретний розділ
Щоб дізнатися розмір використаного простору для певного розділу диску пишемо після опції назву розділу, наприклад /dev/sda1. Або ж теку куди він примонтований, наприклад /home.
df -h /home
3. Перегляд типу файлової системи
Якщо необхідно з’ясувати типи файлової системи на розділах — застосовуємо опцію -T.
df -T
Також можна вивести для показу розділи лише з певною файловою системою, або виключити її із списку. Наприклад, для перегляду лише файлових систем формату ext4 набираємо:
df -t ext4
А для того щоб приховати їх у списку набираємо:
df -x ext4
4. Перегляд лише локальних файлових систем
Часто до комп’ютера бувають приєднані мережеві диски і у разі якщо треба виключити їх із переліку існує ключ -l, або його довга форма --local.
5. Перегляд повної інформації
У Лінукс окрім фізичних розділів чи дисків є чимала кількість віртуальних файлових систем, що існують для роботи системи. І використанні ключа -а в утиліті df дозволяє показати їхні дані, а також виявити недоступні та дубльовані файлові системи
df -a
Це найпоширеніші варіанти використання програми. Окрім того, можна налаштовувати стовпчики та об'єднувати опції для перегляду лише необхідної вам формації. Повний перелік усіх ключів та їхній опис доступний на man сторінці програми. Щоб її переглянути набираємо: man df. Або запускаємо df з ключем --help.