Привіт, друзі. Вчора я ділився з вами історією про свою не надто вдалу поїздку по гриби — про те, як усе вийшло не так, як хотілося, і про моє розчарування. Якщо вам цікаво зануритись у тодішні емоції — можете почитати вчорашній допис. А якщо ні — не читайте, бо це вже не так "трагічно" з нинішньої перспективи :)
Але сьогодні я хотів би розповісти не про гриби, а про один ботанічний момент, який стався того ж дня. Коли ми чекали одного з учасників нашої грибної вилазки (він трохи затримався), то стояли біля машини на узліссі. І поки чекали — я, як завжди, став роздивлятися місцевість, придивлятися до рослин, фотографувати все, що здалося цікавим. Це вже така в мене звичка: фіксувати природу місць, де буваю.
Отож, серед високої трави, між лопухами, кропивою та дикою морквою я помітив щось знайоме — рослину, яку з дитинства знаю під назвою “дика м’ята”. Вона завжди росла десь на луках, подалі від села, переважно там, де вже починалися справжні зарості, куди люди майже не заходили. Тож коли я побачив її тут, біля лісу, то відразу впізнав і вирішив зробити кілька фото. А вже вдома, мені захотілося визначити її більш точноз науковим, або хоча б напівнауковим підходом. Тож я використав свій найчастіше затребуваний інструмент — Google Lens.
Перший результат, який видала програма, трохи мене здивував: “котяча м’ята”. Я, звісно, про неї чув. Вона справді належить до родини м’ят, але містить зовсім іншу діючу речовину — не ментол, як звичайна м’ята, а непеталактон, який діє на котів. Утім, зовні ця рослина має фіолетові квіти, а моя — ні. Та й листя у неї дрібніше. Я відразу засумнівався.
Наступне фото, яке я “запустив” через ту ж програму, дало ще дивніший результат — “лобода”. Тут я вже зрозумів, що автоматичні системи теж помиляються. І вирішив шукати далі.
І вже третій варіант видав результат, який мені здався дуже правдоподібним: м’ята довголиста. Я вирішив перевірити це вручну: ввів два варіанти в Google (лободу я одразу відкинув 😂), переглянув фото, почитав описи. Котячу м’яту — одразу “відмітаємо”. А от м’ята довголиста, судячи з усього, цілком відповідає тій рослині, яку я знайшов. Тож, імовірно, саме вона й потрапила на мої фото.
У процесі пошуку я натрапив ще й на цікаву статтю, в якій були описані різні види м’яти — виявляється, їх понад десять. Посилання на цю статтю залишу тут — може, комусь буде цікаво теж заглибитись у цей м’ятний світ 🌿
А я тим часом задоволений, що зміг уперше ідентифікувати рослину, яку з дитинства називав просто “дикою м’ятою”. Знову щось дізнався, і це — приємно. 😊
