Привіт, друзі! У неділю (так, знаю, вже минуло чотири дні, але от саме зараз мені захотілося поділитися з вами тією прогулянкою, а минулими днями я писав вам про дещо інше, тож вибачайте за затримку 😊) ми з дружиною хотіли влаштувати собі невеличку прогулянку на велосипедах — покататися околицями, дослідити нові місця. Можливо, навіть з дітьми, бо Маркіян саме навчився кататися на велосипед після повернення від тижня гостювання у бабусі. Бабуся молодець — дала йому хороший поштовх (а кілька років тому вона навчила їздити на велосипеді і Даринку!) а тепер от і ми хотіли випробувати його нові вміння.
Але — не вийшло. Дощ зіпсував усі плани. Цілу другу половину дня лили періодичні зливи. І це були не просто краплі, а справжні проливні дощі, які могли промочити до нитки буквально за хвилину.
Тож довелося насолоджуватися домашнім "полоном". Я скористався нагодою і добряче виспався — надолужив попередні недоспані дні.
А ввечері ми все ж таки пішли з дружиною на прогулянку. Просто пішки, по околицях. Ми навіть встигли на захід сонця. Було цікаво спостерігати за полями — зараз менше пшениці, більше сої. Одне поле взагалі було повністю засіяне соєю. Але й пшениця є, і овес — традиційні для нашої місцевості культури.
А ще біда наших полів - борщівник, поки що один, але якщо з ним не боротися, то скоро цих непроханих чужинців буде дуже багато.
Все навколо було дуже гарне, хоч і мокре — щойно пройшов дощ. Не дивно, що я натрапив на дощовика. Гриб, маю на увазі 🙂. Такий маленький, кулястий, спочатку подумав — молода печериця. Але коли підняв — зрозумів: це біла, пухкенька кулька, схожа трохи на зефір. Саме він — дощовик. Дуже приємний грибний запах. Гриб їстівний, але я його не збираю — маю достатньо інших, цінніших грибів.
Отака в нас була недільна прогулянка. Не вдалося покататися на велосипедах, але хоч трохи змогли прогулялися — і вже заряд енергії на тиждень є.
