«Ворожі літаки не давали берлінцям ані хвилини спокою. Їм доводилось ходити в укриття; вони годинами сиділи в темних підвалах без сну, боячись, що цього разу прилетить у їхній дім. … Сотні літаків з’являлися в небі й скидали бомби на місто. … Чимало містян покинули Берлін або принаймні відправили своїх дітей подалі від столиці. Ті, хто залишився, намагалися вижити. Люди жили без опалення й електрики в будинках, які от-от могли знищити вороги. Бракувало й хліба. Постачання містян скоротилося до найнеобхіднішого. …»
Ці рядки, напевне відгукнуться киянам. Вони наче промовляють: «От подивіться, як могло б бути, і як ще може бути в майбутньому». З цих речень починається біографія Ґеббельса. Якби Алоїз Принц не був відомим біографом, його явно б запідозрили в симпатіях до Ґеббельса. Але він написав багато біографій, серед яких біографії таких постатей як Мартін Лютер Кінґ, Франц Кафка, Симона де Бовуар, Ульріка Майнгоф, Герман Гессе. Деякі з цих книг перекладені українською та видані цим же видавництвом «Темпора». Біографію Германа Гессе - рекомендую також.
Книга «Полум’яр» розкриває Ґеббельса як особистість. Йозеф через хворобу зростає кульгавим, через що має певні проблеми і комплекс: неможливість мобілізуватись до армії, відсутність інтересу серед дівчат. Ґеббельс - напевне найбільш відомий в світі нацист після Гітлера. Його ім»я - це тавро, асоціюється з пропагандою, брехнею, жорстокістю. Якщо Адольф не став відомим художником, то Йозеф в свій час не став відомим літератором. І ця книга показує його становлення як людини й професіонала в своїй справі. Він подолав відсутність інтересу в тогочасних видавців і редакторів - і став тим, хто формує інформаційну політику. Він подолав відсутність привабливості серед дівчат - і отримав їх стільки, що й сучасні пікапери позаздрили б.
«Наша перемога - такий же незворушний факт, як зірки на небосхилі» - Ґеббельс фанатично вірив в перемогу. Навіть поразка під Сталінградом лише додала йому оптимізму, адже посилився його вплив. Він вважав, що зможе вивести німецький народ з депресії та здолати духовний занепад. Тотальна війна - нова концепція Ґеббельса - «була духовна й моральна мобілізація, піднесення; спроба ввергнути цілий народ у фанатичну віру в німецьку непереможність, віру, що суперечила здоровому глузду.»
Загалом книжка читається дуже легко. Швидко можна пройти шлях від дитинства Ґеббельса, крізь його страждання й злидні, крізь боротьбу й стосунки з жінками - до найвищих політичних досягнень. «Ґеббельс неодноразово наголошував: важливо вірити; не так важливо, в що саме.» Віра, самовпевненість, висока працездатність та політичний хист - були невід’ємними супутниками впродовж життя. «Зберегти сміливість і непохитність, оком не змигнути, не піддатися жодній слабкості, не поступитися ані найменшою дрібницею - ось у чому виявляється високе мистецтво політичного управління, високе мистецтво політика».