Європа проти Заходу. Кінець невизначеності. Завдяки Пасклю Ласалю прочитав книжку італійського автора Adriano Scianca. Я читав французький переклад. Було цікаво, наче я повернувся в минуле, коли частіше використовував французьку мову. Europe versus Occident - це формат есе, який дуже популярний серед французьких та європейських нових правих, але майже відсутній в сучасній українській політичній думці.
У цій книжці автор розмірковує над тим, що таке Захід, що таке антиоксиденталізм і які його помилки. Закликає позбутися мультиполярного міражу та покінчити з «геополітицизмом».
Це якраз важливі моменти, бо в Європі як серед правих, так і серед лівих нерідко можна зустріти симпатії до росії чи Китаю, які пояснюються антиамериканськими настроями та прагненням мультиполярного світу. Але треба шукати не абстрактний мультиполяризм, а призначення нашого полюсу - Могутньої Європи (Європи, як потуги - Europe puissance). І коли Могутня Європа буде стверджена, певним чином мультиполяризм виникне сам по собі. Про Україну в тексті майже не згадується, але на початку зазначено, що саме війна в Україні стала акселератором потреби переглянути політичні категорії та фундаментальну геополітику. Про це цікаво замислитись в контексті того, що США та ЄС не завжди діють злагоджено. Можна припустити, що у випадку якщо допомога від Америки зникне, роль країн Європи може зрости. Геополітика — термін, винайдений шведським ученим Рудольфом Челленом - серйозна наука, але зараз для багатьох - це як Святий Грааль, який пояснює все, відкриває всі двері та дешифрує складний світ. Така «геополітика» - це складність зведена до нуля, моралізаторський тотемізм, безсилий абстракціонізм. На думку автора такий геополітицизм треба відкинути. І це важливо, тому що часто можна почути пояснення Великої війни - геополітикою. Це — улюблене пояснення російської пропаганди, її сателітів, корисних ідіотів, але, на жаль, воно діє.
І діє в різних середовищах, не лише серед радикальних правих, деякі з яких вбачають в путіні «фронт традиції», та не лише серед ультралівих, які бачать в ньому відновлювача СРСР і справжнього «борця з нацизмом». Тому, сподіваюсь, ця книжка комусь з європейських правих допоможе відкинути «геополітичність» і краще дослідити причини і хід війни. Адріано пише нейтрально. Він не пише, що оскільки Україна (Європа) зараз знищується ордою - треба всім об’єднатись на захист. Але самі аргументи відійти від «мультиполярного» й «геополітичного» мислення можу комусь прояснити ситуацію. Що всі аргументи росіян, як захисників мультиполярності, та опонентів розширення НАТО - лише банальна брехня.
В третій главі «Європа» автор пише про становлення Europe puissance. Це становлення він бачить не через Фрекзіт, Італекзіт (вихід Франції чи Італії з Європейського Союзу), бо такі тенденції популярні серед націоналістів, а через європейську сингулярність та Hesperial. Мартін Хайдеггер визначав дві концепції Заходу: Захід (який ми знаємо) та Abend-Land - щось зовсім інше, пов'язане з грецьким походженням, трансцендентне, що лежить перед нами як завдання, яке потрібно виконати. Інша назва цього терміна — Hesperia (ім’я, дане Італії стародавніми греками). Далі цитується Гійом Фай, і я від себе додам, що пропонований напрямок схожий на археофутуризм. Хоча сам термін в книжці не згадується, але саме Гійом Фай його запропонував (і навіть написав однойменну книгу).
Завершується книжка чотирма тезами, що базуються на цитатах Фрідріха Ніцше, Жана Тіріара, П'єра Дріє Ля Рошель та Юліуса Еволи.
Загалом цікаво, ця книга може бути не зайвою в контексті ерудиції. Крім серйозних цитат, можна довідатись, наприклад про те що інший мислитель нових правих Ален де Бенуа в своєму анти-західництві дійшов до того, що заприсягнувся не носити джинси.
У теорії це цікаво, але в практиці — більше питань, ніж відповідей.
Які практичні кроки, що робити? Якої автор бачить роль Італії та Джорджиї Мелоні?
Можливо, ще побачимо.