Привіт, друзі.
Ви помітили, що з початку війни деякі наші знайомі та і ми самі поводимося по-іншому? І якщо в когось незначні зміни в поведінці та вподобаннях, то в декотрих людей спостерігаються повні “зміни полюсів”.
Hi friends.
Have you noticed that since the beginning of the war, some of our acquaintances and we ourselves have been behaving differently? And if someone has minor changes in behavior and preferences, then some people have complete "pole changes".
Багато людей почали активно займатися волонтерською діяльністю, ходять на громадські роботи на добровільних засадах, мотаються по організаціях, організовують вдома штаби з приготування їжі, виготовлення окопних свічок чи буржуйок. Дивлюся на декотрих і дивуюся. Начебто знаю людей все життя, а ніколи не помічала надмірної активності чи участі у суспільно-корисних справах.
Декотрі з нас почали шукати групи за інтересами. Здається, що з’явилося бажання бути в тісному контактові з однодумцями чи тими, хто займається подібною діяльністю чи має такі ж вподобання. Байдуже, що це за інтереси: читання, професійна діяльність, садівництво чи навіть футбол. Складається враження, що багато українців стали прагнути відчувати себе приналежними до якоїсь групи, бути соціально-значимим для когось.
Many people began to actively engage in volunteer activities, go to public works on a voluntary basis, hang out in organizations, organize staffs at home to cook food, make trench candles or small pots. I look at some and wonder. It seems that I have known people all my life, but I have never noticed excessive activity or participation in socially useful affairs.
Some of us started looking for interest groups. It seems that there is a desire to be in close contact with like-minded people or those who are engaged in similar activities or have the same preferences. It doesn't matter what those interests are: reading, professional activities, gardening or even football. One gets the impression that many Ukrainians began to strive to feel that they belong to some group, to be socially significant for someone.
Багато моїх знайомих наче створили капсулу навколо себе. З неї вони бачать і чують, що відбувається навколо, але події не проникають всередину. Таким чином відбувається уникнення чи втеча від негативних чи травмуючих подій. Це наче слідування правилу: “Не можеш змінити ситуацію, то зміни ставлення до неї”. Що цікаво, соціальні та економічні проблеми, які виникли внаслідок війни, досить часто стають майже анекдотом, завдяки мемам. І цетеж через своєрідну “капсулу”, яка дає змогу сприймати дійсність під іншим кутом.
Деякі мої знайомі почали займатися зовсім не типовими для себе справами. Дехто почав в’язати гачком, хоча до цього не мав ні бажання, ні вміння займатися цим. Декотрі почали активно розводити кімнатні квіти, аж до фанатизму: перечитують літературу, приєдналися до інтернет спільнот, виписують за шалені гроші саджанці.
Many of my acquaintances seem to have created a capsule around themselves. From it, they see and hear what is happening around them, but the events do not penetrate inside. In this way, there is an avoidance or escape from negative or traumatic events. It's like following the rule: "If you can't change the situation, then change your attitude towards it." Interestingly, the social and economic problems that arose as a result of the war quite often become almost a joke, thanks to memes. And that too through a kind of "capsule" that allows you to perceive reality from a different angle.
Some of my acquaintances started doing things that are not typical for them. Some started crocheting, although before that they had neither the desire nor the ability to do it. Some began to actively breed indoor flowers, to the point of fanaticism: they re-read literature, joined Internet communities, subscribed seedlings for crazy money.
А ще в багатьох людей змінилося ставлення до релігії. Ті, що до війни відвідували богослужіння та дотримувалися християнських канонів, різко перестали глибоко вірити. Декотрі навпаки – звернулися до бога. Вони навіть стали членами інтернет спільнот та проводять спільні онлайн зустрічі, в один і той же час читають певні молитви.
Багато моїх знайомих “підсіли” на інтерв’ю військових блогерів-експертів та навіть екстрасенсів і тарологів. Начебто дурниці. Але якщо людям від цього легше жити в ситуації постійного напруження, то чому б і ні?
Всі ці приклади є поведінковими реакціями на стрес, спричиненого війною. В кожної людини різна форма поведінки та різні методи боротьби з негативними фактороми. Все залежить від особистого досвіду, віку та від гнучкості нервової системи. І якщо комусь здається, що товариш або знайомий “з’їхав з котушок”, бо почав поводитися нетипово, то не варто засуджувати, адже кожна людина підсвідомо обирає власну копінг-стратегію (усвідомлений спосіб подолання стресу) в умовах постійного напруження та стресу.
And many people's attitude to religion has changed. Those who before the war attended religious services and followed Christian canons abruptly stopped believing deeply. Some, on the contrary, turned to God. They even became members of Internet communities and hold joint online meetings, reading certain prayers at the same time.
Many of my acquaintances "sat down" for interviews with military expert bloggers and even psychics and tarologists. Like nonsense. But if it makes it easier for people to live in a situation of constant tension, then why not?
All of these examples are behavioral responses to the stress caused by war. Each person has a different form of behavior and different methods of combating negative factors. It all depends on personal experience, age and the flexibility of the nervous system. And if it seems to someone that a friend or acquaintance "went off the rails" because he started behaving atypically, then you should not condemn him, because every person subconsciously chooses his own coping strategy (a conscious way to overcome stress) in conditions of constant tension and stress.
