Привіт, друзі.
Ранок вівторка почався несподівано чи очікувано (в кого який був настрій звечора) НЕ добре. Як виявилося місто Полтаву, мій обласний центр, атакували шахіди.
За 8 місяців війни досить багато було прильотів в області, але саме місто постраждало вдруге. Більшість мешканців вже звикли, що наша красуні Полтава це оазис відносної безпеки. Але іранські дрони дісталися і сюди.
Hi friends.
Tuesday morning started unexpectedly or expectedly (who was in the mood of the evening) NOT well. As it turned out, the city of Poltava, my regional center, was attacked by martyrs.
During the 8 months of the war, there were quite a lot of airstrikes in the region, but the city itself suffered for the second time. Most residents are already used to the fact that our beautiful Poltava is an oasis of relative safety. But Iranian drones got here too.
Місцеві ТГ канали повідомили, що постраждалих, на щастя, немає. Але в місті горять промислові склади та відділення Нової пошти. Звичайно ж, незважаючи на позитивну інформацію, щодо відсутності жертв, всі почали телефонувати рідним і знайомим, щоб переконатися в їх неушкодженості.
Я також поговорила з подругою. Вона живе майже в центрі міста, а тому лише чула вибухи, а от квартира її мами зовсім поруч з місцем події. З 2 годин ночі всі мешканці того мікрорайону чули гучні звуки “мопедів”. Дехто перейшов в укриття. Та більшість лишилися по квартирах. Подруга говорить, що площа горіння дуже величезна, а хмару диму від пожежі було видно у всіх куточках Полтави.
Local TV channels reported that, fortunately, there were no casualties. But in the city, industrial warehouses and branches of the New Post Office are burning. Of course, despite the positive information about the absence of victims, everyone started calling relatives and friends to make sure they were safe.
I also talked to a friend. She lives almost in the center of the city, so she only heard the explosions, but her mother's apartment is very close to the scene. From 2 o'clock in the morning, all residents of that neighborhood heard the loud sounds of "mopeds". Some went into shelter. But most of them stayed in apartments. The friend says that the burning area is very huge, and the cloud of smoke from the fire could be seen in all corners of Poltava.
Дякувати нашим ППО. Вони з 10 дронів збили 6. Решта ж 4 – поцілили в ці промислові склади. Так цей об’єкт назвали в новинах. Місцеві ж знають це місце як “Меблевий квартал”. Я також неодноразово була там, адже вибір меблів там найкращий в області (був). Голова Полтавської ОВА повідомив, що працівники ДСНС спрацювали дуже професійно. Завдяки їх оперативності та вмілим діям було врятовано дуже багато майна зі складів.
Всі говорять, що раніше на місці “Меблевого кварталу” були склади заводу “Знамя”, який рахувався військовим. То чи дійсно рашисти користуються дуже старими картами, атакуючи наші міста? Це досить дивно, як на мене. Здається, що в них логіка така – “якщо там колись були військові об’єкти, то в період війни вони знову там ”.
Thank our Air Defense Forces. They shot down 6 out of 10 drones. The remaining 4 were aimed at these industrial warehouses. This is how this object was called in the news. Locals know this place as the "Furniture Quarter". I have also been there several times, because the selection of furniture there is (was) the best in the region. The head of the Poltava OVA reported that the employees of the State Emergency Service worked very professionally. Thanks to their efficiency and skillful actions, a lot of property was saved from warehouses.
Everyone says that earlier on the site of the "Furniture Quarter" there were warehouses of the "Znamya" factory, which was considered military. So are the Rashists really using very old maps when attacking our cities? That's pretty weird to me. It seems that their logic is as follows - "if there were once military facilities there, then during the war they are there again."
Від цих новин та на фоні вчорашньої моєї подорожі додому від батьків геть зник настрій майже до рівня апатії. До речі, про поїздку від батьків. В зв’язку із переведенням годинників на зимовий час, темніти почало значно швидше. В наших приміських потягах не об’являють станції, а вокзали всі темні. От і довелося половину шляху їхати, притулившись лобом до вікна, щоб не проґавити свою зупинку.
А потім їхала автобусом. Це моторошно. Від темноти знайома місцевість видавалася зовсім чужою. Та ще так холодно… Коротше, всі причини, щоб засумувати…
From this news and against the background of my trip home from my parents yesterday, the mood disappeared almost to the level of apathy. By the way, about the trip from parents. In connection with the change of clocks to winter time, it started to get dark much faster. Stations are not announced in our suburban trains, and the stations are all dark. So I had to drive half the way, leaning my forehead against the window, so as not to miss my stop.
And then she went by bus. It's creepy. From the darkness, the familiar area seemed completely foreign. But it's still so cold... In short, all the reasons to be sad...
На роботі сьогодні взагалі не продуктивно. Світла не було цілий день, а ми залежні від комп’ютерної техніки та інтернету.
Я не скаржуся на життя. Дякувати ЗСУ, в моїй області досить спокійно. Незручності зі світлом ми пережимо, лишень би небо над головами було мирним.
Not productive at work today. There was no electricity all day, and we are dependent on computer equipment and the Internet.
I don't complain about life. Thanks to the Armed Forces, it is quite calm in my region. We will survive inconveniences with light, if only the sky above our heads was peaceful.
Світлина
