“Можна перемогти армію. Націю – ніколи.” – цитата з інтерв’ю Віталія Кличка.
Всім привіт. Сьогодні виникло бажання розпочати свій пост, скориставшись словами мера Києва. Ми незламні. Це зрозумів увесь світ. Найбільше мені подобаються жарти українців, у яких не 100%, і всі 150 % правди. Бо як пишуть в народі: “100 ракет за день – нічого страшного, вимкнули світло на тиждень – не страшно, яйця по 60 гривень – трагедія…”. Ну такі вже ми, українці, є.
"You can defeat the army. Nation - never." – a quote from an interview with Vitaliy Klitschko.
Hello everybody. Today there was a desire to start my post, using the words of the mayor of Kyiv. We are unbreakable. The whole world understood this. Most of all, I like the jokes of Ukrainians, which are not 100%, and all 150% of the truth. Because as the people write: "100 rockets in a day - nothing terrible, turning off the lights for a week - not terrible, eggs for 60 hryvnias - a tragedy...". Well, we, Ukrainians, are like that.
Вчора я зраділа оприлюдненому графікові відключення світла, хоча звучить це дивно. Але так – краще знати, коли зникне електроенергія, бо можна спланувати свою роботу, відповідно до цього. Настав ранок і я зрозуміла, що радість була завчасною. Рашисти знову здійснили атаку на енергетичну інфраструктуру. Знову руйнування і знову аварійні відключення. Підозрюю, що вони ще не заспокоїлися і продовжуватимуть тероризувати нашу енергетики й надалі.
Yesterday I rejoiced at the published schedule of blackouts, although it sounds strange. But yes, it is better to know when the electricity will disappear, because you can plan your work accordingly. The morning came and I realized that the joy was premature. The rashists again attacked the energy infrastructure. Again destruction and again emergency shutdowns. I suspect that they have not calmed down yet and will continue to terrorize our energy industry in the future.
Турбує ще одне – в різних областях та і в різних частинах областей України різний графік відключень, а отже студентам, які навчаються дистанційно буде досить важко в один час підключитися до занять. Така думка прийшла не випадково – моя дитина студентка Київського вишу. Її одногрупники проживають в різних частинах країни. От сьогодні, наприклад, до пари під’єдналася моя дочка та ще декілька студентів, викладач та київські діти не змогли, бо вже не мали світла.
Думаю, що цю проблему вирішать та знайдуть альтернативу, виходячи із конкретної ситуації кожної навчальної групи. Всі вже настільки гнучкі та адаптовані до вимог воєнного часу, що рішення не забариться.
А взагалі, я не можу не захоплюватися роботою наших комунальників та працівників критичних інфраструктур. Це люди, які тримають наше життя “на плаву” , забезпечуючи звичними та необхідними зручностями. Також українська ППО – вони надзвичайні. Лише сьогодні з 50 збили 44 ракети. Це тисячі врятованих життів.
One more thing worries me - in different regions and in different parts of the regions of Ukraine, there are different disconnection schedules, so it will be quite difficult for students studying remotely to connect to classes at the same time. This thought did not come by chance - my child is a student of Kyiv University. Her classmates live in different parts of the country. Today, for example, my daughter and several other students joined the couple, the teacher and the children from Kyiv could not, because they no longer had electricity.
I think that this problem will be solved and an alternative will be found, based on the specific situation of each educational group. Everyone is already so flexible and adapted to the requirements of wartime that the decision will not be delayed.
And in general, I cannot help but admire the work of our utility workers and critical infrastructure workers. These are the people who keep our lives "afloat", providing us with the usual and necessary amenities. Also, Ukrainian air defense - they are extraordinary. Only today, 44 out of 50 missiles were shot down. This is thousands of lives saved.
Сьогодні була свідком дистанційного уроку в учня 6 класу. Вчителька без світла. Приєдналася на урок з мобільного телефону. Каже дітям, щоб були дуже уважні, бо подаватиме багато навчального матеріалу. Адже війна війною, а навчальну програму ніхто не відміняв і її треба виконувати. А раптом наступний урок не відбудеться з якихось причин? От педагогиня і вимагала максимальної уважності та оперативності. Ну чим не надзвичайні люди? Після 3,5 год повітряної тривоги, все одно турбуватися про програмовий матеріал. Просто супер…
Today I was a witness of a remote lesson with a 6th grade student. Teacher without light. Joined the lesson from a mobile phone. He tells the children to be very attentive, because he will provide a lot of educational material. After all, war is war, and no one canceled the curriculum and it must be carried out. And suddenly the next lesson will not take place for some reason? That is why the teacher demanded maximum attentiveness and efficiency. Well, why not extraordinary people? After 3.5 hours of air alert, still worry about the program material. Just super…
Так от – армію перемогти можна, але не українську. Вона не переможна. Націю перемогти не можливо. Тим більше нашу – стійку, сильну, вимогливу та безстрашну.
So, you can defeat the army, but not the Ukrainian army. She is not victorious. It is impossible to defeat a nation. Moreover, ours is stable, strong, demanding and fearless.
