Привіт всім, друзі.
Сьогодні ну…дуже цікавий день. Серце радіє та чекає продовження. «Хліба та видовищ!», так би мовити. Думаю, що вся Україна прикипіла до екранів своїх телевізорів чи гаджетів в очікуванні офіційного підтвердження, що на болотах в кацапії відбувся воєнний переворот. Ніколи такого не подумала б, та зараз бажаю успіху вагнерівцям. Хай луплять одне одного кацапи, щоб дим стовпом і земля з під ніг.
З вчорашнього після обіддя дуже весело на росії. Екстрені збори, звернення до громадян, посилений режим оборони та вся інша мішура. Потім переговори з ближніми країнами та втеча. Так, так, «вєлікій лідєр» банально підібгав хвоста та накивав п’ятами. О, чувак, так це ж свої прийшли, а якщо б ворог, наприклад, взимку о 4-30 ранку, що тоді зробив би? Відповідь проста – тікав! Ось і вся хвалена сміливість і бла, бла, бла…А місцевий люд вже розмітає бензин та продукти в магазинах. Крамниці спустіли, зяяють порожніми полицями. Ворога ще не було, а вже паніка.
Пишуть, що ПВК Вагнер вже за декілька годин від москви. В скорому часі столиця оркистану може впасти. Що ж, хай так і буде. Лишень якби без бою не віддали, щоб було гучно, криваво і страшно, загалом все, як вони (росіяни) вміють.
Попри екстремальні темпи розвитку подій та внутрішній тріумф, гризе черв’ячок недовіри. Чомусь у мене таке враження, що щось не так. Знаєте, наче на сцені виступає шкільна акторська група. Діти талановиті, і слова знають, а все одно – дилетанти. «Не вірю» - за Станіславським. Ось і в цьому випадку так само. Десь на дні свідомості ворушиться думка, що це театральне дійстово, розраховане на те, щоб прикути увагу світу. То що ж в цей час відбувається за лаштунками, де насправді вершиться дійсність?
Сподіваюся, що це лише гра моєї трохи хворобливо-недовірливої уяви, в усьому що стосується кацапії. Бо так хочеться, щоб терористична банда рашистів отримала смачного ляпаса на всю пику і вмилася власними шмарклями. І до чого б вся ця ситуація не привела, думаю, що в Україні всі радіють нині з неї та сподіваються на повне фіаско країни агресорки, аж до розпаду на шматки.
Hello everyone, friends.
Well, today is a very interesting day. The heart rejoices and waits for the continuation. "Bread and spectacle!", so to speak. I think that all of Ukraine is glued to the screens of their TVs or gadgets, waiting for official confirmation that a military coup took place in the swamps of katsapiya. I would never have thought of such a thing, but now I wish success to the Wagnerians. Let the katsaps slap each other, so that the smoke is a pillar and the ground is underfoot.
It's been a lot of fun in russia since yesterday afternoon. Emergency meetings, appeals to citizens, enhanced defense regime and all other tinsel. Then negotiations with neighboring countries and escape. Yes, yes, the "great leader" banally raised his tail and pointed his heels. Oh, man, they came, but if the enemy, for example, in the winter at 4:30 in the morning, what would you do then? The answer is simple - ran away! Here is all the vaunted courage and blah, blah, blah... And the local people are already spreading gasoline and products in stores. Shops are empty, gaping with empty shelves. There was no enemy yet, but already panic.
They write that the Wagner PMC is already a few hours away from moscow. In the near future, the capital of orkistan may fall. Well, so be it. If only they did not give up without a fight, so that it was loud, bloody and scary, in general, everything, as they (russians) know how.
Despite the extreme pace of development and internal triumph, the worm of mistrust is gnawing. For some reason I have the impression that something is wrong. You know, like a school acting group performing on stage. Children are talented and know words, but still amateurs. "I don't believe" - according to Stanislavsky. It is the same in this case. Somewhere at the bottom of consciousness stirs the thought that this is a theatrical performance, designed to attract the attention of the world. So what is going on behind the scenes at this time, where reality is actually taking place?
I hope this is just a game of my slightly sickly-distrustful imagination, in all things kasapiya. Because I really want the terrorist gang of rashists to get a tasty slap on the face and wash themselves with their own scumbags. And no matter what this whole situation leads to, I think that everyone in Ukraine is now happy about it and hopes for a complete fiasco of the aggressor country, up to the point of disintegration into pieces.
