Hello, friends!
Today I'm sharing with you a few landscape photos that were taken in early May.
That day I was visiting friends and despite the distant thunder, I thought that the rain would bypass our area. It often happens.
However, not this time... Once at the top, I felt gusts of strong wind! Somewhere in the distance, it was raining, and the thunder was approaching me. I admired the overcast sky and white flowers on its background.
However, I had to return home to escape from the rain.
Since today is Friday, poetry day, I also want to publish a poem on the theme of May rain.
By the way, as May began, so it passed... But today, finally, the sun!
We are waiting for real warmth from June...
Насуплений травень прийшов із грозою. Охрестив вогнем та водою вже цілком зелені ліси та сади, з яких облетів цвіт.
А потім подарував нам сірі холодні дні, час від часу розкриваючи небо і показуючи сонце.
Його цьогорічний почерк — це не гроза навіть, а вітри і нудна мряка. В певній мірі взяв на себе роль червня, який теж полюбляє затяжні дощі... Отож, сподіваємося що червень буде погідніший і веселіший.
Вже забула, як виглядає сонце... Тяжко без нього. Ще бабуся казала, що як сонце, тоді веселіше і вся робота краще йде. В селі, на природі це особливо відчутно.
Сьогодні п'ятниця, не забувайте брати участь в ініціативі #fridaypoem, з власними або улюбленими авторськими віршами.
Поки у мене немає натхнення, то хочу вам запропонувати текст Лесі Сидорович, бо він чудово підкреслює мій настрій, який виник, коли я опинилась на пагорбі за кілька хвилин перед грозою і навіть трохи промокла. Часто буває, що дощ оминає мене, але не цього разу. Що ж, головне мати змогу вчасно втекти:)
Ці похмурі світлини були зроблені на початку травня. Подивіться, як містично виглядають білі анемони на фоні темного, синьо-фіолетового неба.
Похмура краса!
•••
Насупилося небо і мовчить.
Але недовго - здалеку гуркоче.
Темніє, злиться, гусне. Ще лиш мить -
І все довкола зливою промочить.
Всі води неба, неба і землі
Полилися. Торкнувся хтось кресала.
Зітхнуло грізно – краплі, мов джмелі,
Летіли стрімко, геть усе кусали.
Регочуть краплі, хлюпають, дзвенять,
Притупують то зліва, то праворуч.
Яка стихія! Вся небесна рать
Баталію провадить зовсім поруч.
...Травнева злива злилась і гула,
Бо блискавка їй небо шматувала.
І градом била, потічком несла
Ті води, що на небесах тримала.
Не втримала. Немов відкрила шлюз.
А в епіцентрі я - така вже доля!
Зіщулився весь страх, в мені загруз.
Не захистить ніяка парасоля.
Хвилина, дві – вже їх не полічу.
А тут - потоп всесвітній під ногами!
На хвилі срібні, ніби на парчу,
Ступаю, поки грім ще не отямив.
«Побудь удома, хмара перейде», -
Сказала б я із мудрістю Софокла.
А так… з дощем танцюю па-де-де
І визнаю: сьогодні я промокла.
(Леся Сидорович)
Source
Всім дякую за увагу і до зустрічі! Дякую за ваші голоси та коментарі, вони дуже цінні для мене 💞
