Продовжимо нашу подорож.
Є такі "спонтанні"дні, коли потрібно негайно їхати в інше місто, от і у мене був такий день, коли вдень треба було їхати в інше місто.
В день я приїхав до вокзалу Ялти і вирішив взяти таксі. Водій побачив що ми не місцеві сказав суму, й сказав що ми "його"клієнти, і ніхто не має права нас брати, ми не розуміли ситуацію, наступав вечір і інший водії такси сказав що може нас відвезти, перший слідкував за нами з вулиці, й коли він побачив того конкурента зібрав своїх друзів і вони побігли на конкурентом з палицями та молотками. Вирішено, їдемо з першим.
Шлях був довгий та напружений, він пропонував інші місця де можна зупинитись на ніч, ми відмовлялись, і от ми в Алушти, ніч, навколо нікого.
Тут з'явилась одна жіночка, й запропонувала зняти у неї кімнату, ми спитали, а далеко йти? Вона відповіла:тут "поряд". Й ми пішли.
Якби ви знали як "поряд" була її будівля, ви розумієте про що я)).
Ми пройшли більш кілометра, й от вона будівля три поверхи, а її квартира на останньому поверсі.
Я спитав:і як туди потрапити, бо під'їзд ремонтували, вона вказала на пожежні сходи, сходи були вертикальні, зі мною людина суперваги, а що поробиш ніч вже, і ми полізли по цім сходам у вікно.
У квартирі вже відпочивали двоє дівчат, мені приходилось постійно їх обходити щоб не зачепити, ну і як завжди трапилась перша потреба.Я спитав господиню де у квартири е вбиральня?Вона відповіла що її тут нема, як що потрібно спускайся по сходах і там через дорогу е вбиральня, нічого не поробиш спустився я, та перейшов дорогу, коли зайшов там дуже смерділо і не зрозуміло де робити свою справу.
З ранку ми прокинулись, й вийшли через то кляте вікно по сходах. Перед нами відкрилась велика панорама чорного моря, й "Ведмідь гори", ведмідь лежав у води розкинув свої передні лапи, про нього ходили легенди що це той самий ведмідь який "хотів напитись, й напився, хотів піднятись, та не зміг"
Посилання дивиться тут:http://www.webkatalog.kiev.ua/Otzivi/vedm-d-gora-v-krimu-stor-ya-pam
Довго ми дивились на цю гору, як ні як вперше бачимо, місцеві вже звикли , й їм він був не цікавий.
Так, природа іноді нас дивує, час дуже швидко пройшов і треба було повертатися у Ялту.
Пам'ятаємо:Крим це Україна!