Привіт, друзі!
П'ятниця, вечір. Можливо, хтось із вас задумав щось цікаве на вихідні? Хтось вирішив нарешті зізнатися у коханні... Чи кинути стару роботу... Чи несподівано з'їздити в улюблене місце дитинства або навпаки гайнути через півпланети у теплі краї? А хтось нарешті зважився купити омріяну річ... А ще інший ризикнув і почав нову фінансову справу... А хтось навів лад і викинув море непотребу із квартири... А інший нарешті відкинув усе і вирішив посидіти у кафе з друзями... Або піти на концерт чи в кіно, доки не настав черговий локдаун.
Про це мій нинішній текст. Про таємничий дух, який з'являється щоразу, коли людина робить щось незвичне й нове.
ЧОМ БИ Й НІ?
Мчить, прудкий, раптовий, мов орлан,
вільний, як угіддя чабанів.
Лиш його імення прогорлань:
тут як тут постане Чом Би Й Ні.В мить, коли ти в сумнівах-круках,
із самим собою у борні,
й мить сама – непевна і крихка, –
вже спішить на поміч: Чом Би Й Ні.В час, добряче зрошений плачем,
в дні нудні, сіренькі і чумні
він прийде, підставивши плече, –
варто з губ зронити: "Чом Би Й Ні!"Варто вперто рухатись вперед,
щоб за тебе він не червонів.
З неба, з колісниць, возів, карет
радо блима оком Чом Би Й Ні.А коли рутину, мов міхи,
знов розтягне мозок-баяніст, –
дуне вітрюганисько лихий,
хтозна-де завіє Чом Би Й Ні.З ним же – безтурботний твій талан.
Тож уклін йому низький до ніг.
Вір у нього й матимеш талант.
Лиш частіше згадуй... Чом Би Й Ні?
А що цікавого та незвичного ви зробили за останній час? Пишіть у коментарях.
Якщо ви любите поезію чи й самі пишете, приєднуйтесь до ініціативи @lilideleopolis #fridaypoem :)
До зустрічі!
P.S. Ілюстрація до вірша Т.Гущиної. Твір ввійде у мою нову збірку поезій "Сокира сатири".