Привіт, друзі! Як я вже десь згадувала, мені так здається, в одному зі своїх дописів — свою любов до квітів і садівництва я перейняла від мами.
У неї біля будинку, де вона народилася і виросла (а по суті, це будинок її матері, хоча зараз вона там живе і доглядає за моєю старенькою бабусею), завжди росли квіти. Дуже багато квітів — і досі ростуть. Мама, незважаючи на те, що багато часу витрачає на догляд за бабусею, все одно знаходить сили садити, обробляти грядки, вирощувати помідори, огірки — і, звісно, квіти.
У неї завжди є квіти. Вони завжди цвітуть, завжди виглядають красиво й охайно. Для мене вона — еталон, зразок того, як має виглядати подвір’я.
Звісно, в мене є свої ідеї, які я впроваджую й відстоюю, але любов до квітів, закладена мамою ще в далекому дитинстві, лишилася зі мною назавжди.
Коли я зараз приїжджаю до мами в гості, то завжди йду до неї на город... Точніше — на квітник, який у неї з городом з’єднаний: і грядки, і квіти — усе разом. Я приходжу туди і милуюся: що цвіте зараз, що новенького посаджено, чи нічого не хворіє. Підказую щось, бо більше встигаю читати про хвороби, шкідників, як із ними боротися — можу знайти інформацію в інтернеті.
А ще просто відпочиваю там душею. Це поєднання — бути поряд із найріднішою людиною та перебувати у затишному подвір’ї, де навколо стільки квітів — для мене неймовірно цінне.🥰
