Ягідний сезон у розпалі, то ж майже всі мої пости зараз тим чи іншим чином пов’язані із ягодами. Сьогодні я хочу розповісти вам, як ми всією сім’єю зривали вишню, щоб заготувати її для тривалого зберігання і подальшого використання при приготуванні різноманітних смаколиків (ви ж пам’ятаєте, що я люблю готувати? 😊 )
Як я вже неодноразово згадувала, раніше я жила у п’ятиповерхівці у Яворові. Раніше майже кожній квартирі у подібних багатоповерхівках «виділялась» маленька ділянка землі біля будинку. Хтось садив там овочі, а хтось влаштовував квітник або ж сад. Картоплі чи буряків ми там не садили, бо мали поле за межами міста, де садили все необхідне, то ж доглядати за грядками біля будинку сил у батьків вже не залишалось (бо ще були грядки у бабусі біля хати), на квітник також часу не було. Тут я мала б написати, що ми посадили там вишні, але це не так. Вишні виросли там самі. Якщо ви ще не знали, то я відкрию вам секрет: кожне вишневе деревце з часом випускає довгі бокові підземні пагони, з яких виростають молоді деревця. Так до нас потрапила вишня із сусідньої ділянки.
Раніше, коли ще був живий мій батько, то коли вишні дозрівали, він обривав їх разом з моїм братом. Тепер батька вже нема, брат живе у Львові. На квартирі вже більше року ніхто не живе, бо мама переселилася до бабусі, щоб доглядати за нею після того, як помер дідо, але зараз вона в Польщі. То ж зараз в бабусі живу я і доглядаю за нею та за грядками біля хати.
Цього року вишні щедро вродили і мені стало шкода, щоб вони пропали (до речі, я зловила себе на думці, що в дитинстві та у юності я абсолютно не переймалася якимось там вишнями, вочевидь це приходить з віком, із «дорослішанням»). То ж, коли приїхав чоловік, то ми всієї сім’єю пішли обірвати вишні.
Мабуть якось так співпало або ж вже далі не було куди відтягувати збір врожаю, бо вишні почали псуватися та гнити, але водночас із нами обривали вишні ще троє сусідів. Оскільки наші вишні дрібні (у чоловіка вдома, точніше у нас, бо ми там будуємось, вишні набагато крупніші, вочевидь сорту мореля), то щоб нарвати півтора відра, ми витратили три години. Але ми трохи відлучалися: чоловік ходив забирати нашу донечку із танцювального гуртка, я мусіла годувати шестимісячного синочка, який був у візку поруч.
Ми обірвали більшість вишень, на верхівках трохи залишилось, але це вже буде пташкам чи іншим бажаючим поласувати цими кислими ягодами. Ось результат нашої роботи, який коштував нам подряпаних рук та кількох поплямлених футболок 😄
Проте зірвати вишні – це лише половина роботи, то ж увечері наш чекав виснажливий квест із витискання вишневих кісточок. Але про це вже іншого разу 😉