Сьогодні виповнюється 35 років моїй першій автівці. І хоч вона вже катає іншого власника, але теплі спогади з минулого лишились зі мною.
Батько придбав цього "Москвича" в 1986 році, коли мені було 5 років, але чітко пам'ятаю свою радість від першої автопрогулянки всією родиною.
В складні 90-ті ця машина реально годувала нас кілька років, дозволяла утримувати город за містом, а батько підробляв водієм.
В 2006 батько передав кермування мені. На той час я тільки-но отримав водійське посвідчення і це був прекрасний варіант для вдосконалення своїх водійських навичок. Але поїздив я нею недовго. Вона, наче відчуваючи нового власника, почала підносити різноманітні "сюрпризи", то переставали заводитись або глохла посеред дороги. Але віддавши батькові авто назад, всі ці "вибрики" дивним чином зникли без механічного втручання. Батько з мене сміявся, що машина, як жива істота прив'язується до свого власника і ревносно реагує на нового. Можливо, ви теж таке помічали.
І хоч в нас з "Москвичем" не склались стосунки, всеодно дуже радію що він досі на ходу і, сподіваюсь, радує нового власника.
