Вперше бюсгальтер було представлено в 1886 році у Філадельфії. З того часу почалося його масове виробництво та стрімке "завоювання" світу. З роками його конструкція, зручність і практичність лише вдосконалювалися.
А що ж в Україні? В жіночому гардеробі українок здавна існували елементи одягу, які слугували прототипом сучасних бюстгальтерів. Насамперед це «станік», який виготовлявся зі шмата полотна шириною приблизно 25 см. За його допомогою жінки перев’язували груди й закріпляли ззаду «гудзом» (вузликом). Крім того, спеціальний крій спідніх сорочок, який передбачав пошиття збірних «фалбаночок», що підтримували груди, також частково компенсовував відсутність бюстгалтера.
Також жінки шили спідні корсети з домотканого полотна. Наводимо пряму мову з експедиційних записів від інформантки 1901 р.н.: «Корсет такий, що вдягала і притискала [груди]. Грудей ніхто не виставляв, як зара. Тако вдівали, і тако притискалося, а сзаді було на шнурочках чи на гудзічках, і так зав’язувалося. І так зшивали його, вироблювали, і там ззаді застьожка така, як в черевиках, або на шнурочках чи гудзіках. А хто мав гудзіки? То ше і гудзіків не було. Такі якісь. Я там знаю з чого вони були зроблені. Багато шо було, шо шось таке вирізали і нашивали полотно на них, з того боку, і так пришивали, бо так не було, шо дирочки, шо так як зара. А просто вирізали з якоїсь картонки і обшивали полотном якимось, і так пришивали з тим полотном разом до матеріалу» (с. Западинці Летичівського р-ну Хмельницької обл.)
У міжвоєнні роки міські жителі вже активно використовували нові види білизни. Проте для селян, останні залишалися переважно чужими та недосяжними.
Бюстгальтер початку ХХ ст.