Нарешті, з мене познімали купу трубочок-торбинок-входів для крапельниць-лейкопластирів і всього того, що так заважало відчувати себе просто людиною. А то ніби рослина, ще й на гідропоніці в теплиці: тебе поливають через трубочку, обробляють від хвороб через крапельний полив і т.п. 😁 Правда, залишились шви на маленьких дірочках, через які ставився хірургічний інструмент. І ще - стома... Ой, як вона мені вже надоїла! Хто не в курсі - це такий вхід у кишечник для примусового годування. Сказали лікарі, стому не чіпати ще три тижні. Бо за цей час можуть ще таки проявитися побічні ефекти. І щоб при необхідності повторної операції не ставити знову цю стому в кишківник, її залишають. Ну хоч одна користь на сьогодні від неї все ж таки є: тошнотне лікувальне харчування запускаю мимо органів смаку. 😎
Поерший же день дома був просто неймовірним. Головне - моя ангел-охоронець, донечка була у нас цілу добу, що вкрай важливо для мене. Адже саме їй я можу повністю довірити своє проопероване тіло. Саме донька знає всі нюанси, що мені потрібно у побуті. Бо пройшла зі мною страшний шлях від операції до мого вставання на ноги.
Трішечки побоювалися всі ми випускати песиків із вольєру. Щоб бува на радощах зустрічі не стрибнули на мене та не поранили. Але наші собаньки виявилися дуже розумними та чемними. З першого ж дня вони з повагою віднеслися до моєї появи в новому, слабкому поки що образі. З тих пір їх ніхто і не зачиняє.🐶
Далі - до овочівництва, без якого не уявляю собі свого життя.😊 Тепличка у мене залишилася недосадженою. Ми терміново докупили розсаду і дружно її висадили. Правда, я тільки керувала процесом, все зробив мій коханий чоловік.😃
Ось так і почалося моє відновлення. Як то кажуть, - вдома і стіни лікують. Пощастило, що саме зараз прекрасна пора року, яка надихає тільки на ріст та отримання плодів. Бо природа вимагає цього від всіх своїх дітей.❤️
