Дякуючи дописам у нашій спільноті, ти ніколи не 'загубишся' у часі. Так, тут завжди можна прочитати, яка погода в якій частині світу у цей день чи тиждень. Можна узнати про вроожай чи неврожай тієї чи іншої культури. Можна точно не забути, коли потрібно обробити грядки чи дерева від хвороб чи паразитів. Ну, а про різноманітні рецепти сезонних смаколиків навіть говорити не стану: як почитаєш часом чи то про холодець із курки, чи про вареники з вишнями, - про спокій можна забути. Але братися і готувати те, чого так давно не їли. А пора. 😊
Прийшла пора стиглих вишень. І хоча у нас вишні майже не вродили, та й зовсім зелені ті, які є, - вареничків все одно хочеться! Особливо коли на твоїй улюбленій автозаправці з'явився ось такий смішний 'чебурек', що заманює зайти у місцеву пиріжкову поласувати смаколиками. 😆
У дворі маємо тільки частину сусідської черешні, яку ці добрі люди віддають завжди нам для споживання. Ну, думаю: це все ж таки не вишня, немає у черешні тієї кислинки та того густо-вишневого кольору соку... Ні, це можна просто їсти у свіжому вигляді. Для вареників - не підійде.
Ну що ж. Виручай, морозильна камера! Тут нібито має ще лежати минулорічна вишня. Причому - без кісточок.
Йду, перевіряю. Дійсно, - є!
Але готувати вареники із свіжерозмороженої вишні вчора вечором не стала. Потрібно було дочекатися, поки із вишень стече сік. Щоб було легше зліплювати тісто і щоб вареники не розварилися.
А вже зранку, нарешті, як то кажуть, - руки добралися до роботи. На кефірі замісила тісто. Постояло півгодинки, 'достигло', і пішли ліпитися ось такі великі вареники.
Варити вирішила на пару: люблю, коли вареники виходять пухкенькими і сухенькими. Дістаючи готові смаколики в макітру, змащувала кожен із них розтопленим вершковим маслом і трішечки посипала цукром. Результат - майже як із свіжими вишнями, смачно дуже!!! 😎
