Відмінність між гортензіями, які я побачила у французькій Бретані, і тими, які вирощують в Україні, вразила. Тепер іншим поглядом дивлюся на всі рослинки у своєму дворі, а до гортензій стала особливо уважною. Адже вони не пристосовані до нашого клімату, а все одно, бачите, - намагаються приносити радість квітуванням. Ось така моя перша квітуча крихітна Magical Pinkerbell, деревовидна гортензія. Посаджена восени, вона якось витримала зиму, пережила холодну весну, і, нарешті, цвіте! Я запитала в неї на вушко - ти зможеш вирости такою, як у Бретані: могутньою та міцною? Квітонька скромно нахилила свою голівку і шепнула: надіюся, ти мені в цьому допоможеш. 😎
Згадуючи бретонську гортензію, що росте у дворі доньки, опублікувала ось такі світлини в групі українських любителів цієї рослини у фейсбуку. Ох і дивилися вони на ці квіти!!! Не могли повірити, що таке буває. Казали, що квіти розміром з кота - це нереально. Що то якийсь карликовий кіт. І що щасливі бретонці, яким випало щастя мати такий клімат. Бо саме дякуючи відсутності у погоди пікових морозів і спек, високій атлантичній вологості та частим дощам тутешня широколистна гортензія і росте такою могутньою.
Цікаве порівняння, чи не так?
Я все ж і досі не відмовилася від спроби виростити і в нашому кліматі таку ж могутню широколистну гортензію. Навіть маю вже гарненьке маленьке її дитинча, що восени прислали мені діти. А ще - привезла знову гілочок із Бретані, щоб черенкувати нові рослинки. Якщо вони пустять гарне коріння і приживуться на вулиці, то матиму завдання гарно вкрити їх на зиму. Бо у Бретані морозів практично не буває. І снігу теж. І криги. Мінус один - це вже дуууже холодно, за їх мірками! Тому їхні гортензії у нас часто вимерзають. І взагалі, часто широколисті їх види люди тримають лише у горщиках, щоб сховати взимку в приміщення... А я таки спробую дати їм все тепло своїх рук і свого серця, щоб не боялися українського клімату!
...і чого я не пішла колись вчитися на квітникаря???🙃
