Ох, і хочеться ж відчути отой шалений стрибок адреналіну від потужної клюваки трофейної рибини! Ох, та хоча би просто - від нормального природного кльову будь-якої незарегульованої людьми риби... А не те, що бачу постійно на нашому найближчому ставку: мало того, що рибалити можна тільки у вихідні, то ще й загодують гнилим хлібом всю водойму так, що бідна риба не те що клювати, вона мабуть і жити не хоче...
В пошуках альтернативи пробуємо своє щастя на іншому ставку, неподалік. Правда, з нашими апетитами мусимо брати на риболовлю купу снастей. Бо хочеться ж все спробувати, - і на карасика з коропом, і на хижака пополювати. Тому в руках це все нести більше двох кілометрів, із моїм здоров'ям та по спеці, аж ніяк не виходить. Тому мусимо їхати автівкою. А це вже перший мінус для короткострокового виїзду: парковка, носіння своїх снастей та одягу, все це лишня загрузка. Але - раз треба, значить треба.
На рибацькому березі ставу в Соснині - багатолюдно. Як і на тому боці, під лісом. Вихідний, от люди і відпочивають. Благо для будь-кого є вибір і місце реалізації своїх пріоритетів відпочинку: можна піти на пляж і просидіти в піску та воді. Можна в лісі погуляти, чи посмажити шашлики у відведених для цього зручних місцях. А для любителів риболовлі - інший берег, що під людськими городами. Тут є і лавочки, і столики для комфортного розміщення з вудками та снастями. Сюди до своїх рибаків приходять і сім'ями з малими дітьми, щоб посидіти на природі та показати дітям рибку. І знайомі та друзі з родичами частенько у вихідний день можуть прийти до своїх рибацюг, щоб заважати їм рибалити, спонукаючи посидіти-побухати-поговорити.🤣
А ми собі вибрали гарне місце та почали ловити свою рибку.
Незвично, що шумно навколо.
Та якась особлива чистота ставу, аромат лісу та віра в удачу заспокоює.
От і перший карасик попався на вудку з поплавком. На кукурузку клюнув. Ага, по сезону, все вірно. Значить, залишаємо її як основну наживку. І черв'ячка, звісно: раптом окунь чи щука клюнуть. Хоча - пора і спінінг піти позакидати, половити на штучні приманки хижаків. Кажуть, тут є трофейна щука. І навіть минулого року сома спіймали, на цілих 6 кілограмів! Для такої водойми це - величезна рідкість.
Але ж ми якраз по цій рибі собаку з'їли. Тому - карти нам в руки.🙃
Як я не старалась, які не підбирала приманки, - хижак мовчав. Жодної атаки і навіть тичка не було. Специфіка ставу, от же ж... Тут теж треба досвід, зовсім не такий, який маю я.
Та чомусь оцей гарнющий ставок чимось відштовхує. Добре проаналізувавши обстановку, розумію: я тут почуваюся як на чужій території. Оці всі 'свояки' та сім'ї, що гуртуються на риболовному березі, виглядають господарями всьог навколо. Матюки дорослих перемежовуються з дитячим "одпусти либку, хоцю соб вона пливала"... І це ненормально.
Спробуємо приїхати в будний день. Якщо картина буде незмінною, тоді цей ставок також буде викреслено із надій на риболовлю... А шкода.
