Так люблю того свого кота Мейсона, що вже пора його особистий канал у соцмережах зробити. Щоб повідомляти про його життя світу. Бо таких дружбаків серед котячого племені рідко трапляється. Щоб ходив за тобою всюди по п'ятах. Навіть коли ти йдеш на грядки чи із песиком гуляти, - Мейсон обов'язково прагне бути поруч. Я вже скоро почну вчити кота допомагати мені по господарству. Правда, він більше любить спостерігати, як працюю я. Поки не засне.😁
Ага! Я ж про огірки розкажу, які ледь не пропали. І що би ви думали? Таки потрохи викарабкуються мої огірочки. Збираю, їмо, і навіть закрутила дві баночки на зиму. Вибирати прийшлося із всіх, бо багато зараз таких як крапельки. Покрутило їх, бідних, тими болячками. Та все ж бачу, що мої старання не пройшли даремно: обробки і підгодовування працюють! Головне - прибирання пошкодженого листя. Хоч і вигляд у рослин став зовсім непривабливим, і стебла біля землі оголені, зате верхівки вже відросли здорові. І на них формуються нові плоди.
Раз чи два на тиждень обов'язково проходжуся з чисткою від хворого листя. Обробляю раз на днів 10 - 14 фітоспорином. Раз на тиждень підживлюю або по листу калійними добривами, або підливаю під корінь настояне добривр із кропиви чи попелу. І так само приблизно раз на тиждень обприскую антистресовим засобом, який відновлює пошкоджені рослини і є біостимулятором росту та розвитку плодів. Тепер от думаю, можливо, треба замульчувати землю під рослинами. Щоб не відчувала таких перепадів температур, які є зараз.
І так ото помаленьку, по трошки, маємо хоч трошки свіжих огірочків до столу. А якщо пощастить, то і на зиму запаси вдасться зробити.
Запитаєте, як мої дині? Вони ж теж були посохли, разом із огірками.
Та і їх обробляю... Тільки толку з того, що вони почали відновлюватись. Малесенькі плоди в'яжуться... А ночі вже холоднючі, он сьогодні в 6 ранку було +9... Які там дині, які кавуни! Нічого не встигне в таких умовах достигнути. Наступного року не зніматиму з них парничок. Може, щось та й буде тоді... Але цього року аби оті пару кавунів, що трошки раніше зав'язалися і зараз трошки більші, стали їстівними. Бо - так, вони теж ще повним ходом в'яжуться. але - це точно запізно.
А от виноград радує: гарні грона вже почали набирати кольору. Дуже цікаво, яким він буде на смак. Бо восени ми його дуууже сильно обрізали. Я й не надіялась, що стільки грон буде. А він - нічого, відроджується, навіть красивіші і більші бубочки має. І це - простий виноград, який навіть при дорозі можна зустріти. Його зазвичай не дуже-то й обрізають, взагалі не чіпають ніколи. І родить.
Мейсон одобрив кількість зібраних огірків. Солодко позіхнув, і повернувся далі спати на сонечку. 😍 Значить, будуть вони і ще. Хоча б до столу. Дуже люблю, коли можу ось так прикрасити свій обід чи вечерю, - огірочки та помідорчики, свіжезірвані, соковиті, напоєні сонцем та літом. Без хімії та нітратів. Солодкі, як мед. Таки вкладена на позитиві та з душею праця має значення!
