Вже звиклося із тим, що росія нас хоче стерти з лиця землі. Дивне відчуття: ти ніколи не можеш знати, чи прокинешся вранці. Ніде, в жодній точці України зараз немає безпеки. Ракети різних калібрів, 'шахеди' і всяка інша рашистська хрінь щоденно прилітає на голови мирних жителів. Правда, завдяки нашим славним ППО частіше таки прилітають уламки збитої хріні. Але все одно - без руйнувань та постраждалих обходиться не так часто, як би хотілося.
У нас - дачний будиночок неподалік від столиці. Життя диктує свої правила, і ми намагаємося жити без страху. Працювати, вирощувати щось екологічно чисте для свого споживання. Займатися улюбленими собаками та котиками, влаштовувати затишні вечори за розмовами про хороше, слухати чудову музику чи дивитися гарні фільми.
Але щоденні ранкові новини з України обов'язкові для перегляду. І коли ти бачиш результати нічних російських атак на наші міста, то відчуття небезпеки заставляє триматися в тонусі. Допомагати чим тільки можливо нашим захисникам, тримати в надійному місці свої цінності... і в принципі це все, що я особисто можу зробити. А далі - знову господарство, клопоти, консервації, коти-собаки, курчата і підготовка дому до зими.
Звикнути до смерті тільки неможливо. А вона щодня про себе нагадує стрічками новин. Бідні люди не тільки залишаються без майна. Вони втрачають своїх найдорожчих. Просто так, за одним помахом путінської воєнної машини. Просто так на днях знищено культурні пам'ятки в центрі Одеси. Просто так покалічені десятки мирних людей. Просто так... бо росія зійшла з розуму. Інакшого пояснення такому варварству і цинізму не існує.
Я не вірю, що такими методами у 21-му столітті можна стати авторитетною супердержавою. Навпаки: росія має зникнути з карти світу. Назавжди. І це обов'язково станеться. Бо так буде справедливо!