Коли часто буваєш у далеких від цивілізації місцях, звикаєш до того, що ти - гість, а не господар. Бо природа тут часто підносить несподівані 'сюрпризи': як приємні, так і екстремальні.
Так, коли ти просто бачиш біля свого намету на острові птаха, - це радує. Тим більше, що їжа наша захована, і він нічого не пошкодить.
Але коли наловиш отак гарних окунів, приїдеш на острів, щоб пообідати, а тут - хазяйка прийшла!
Ми тільки підтягнули човника, припаркувалися, скинули рибу в водичку і пішли діставати причандали для чистки риби, аж чуємо - якийсь незвичний шум біля човна. Щось грюкає, хрюкає і нявчить!🙃
Підійшовши ближче, ми побачили наступне.
Якесь невеличке звірятко вирішило, що йому прямо до його дому принесли обід! Але зняти рибу з петель кукану було манюньому непросто. Ми зачаровано дивилися на його роботу, а воно нас навіть не злякалося. Риби не шкода, - нехай поїсть малятко.
Але коли подібна історія стала часто повторюватись, ми все ж таки свою рибку стали ховати... Бо застати вранці замість запланованого сніданку ось таке, - якось не дуже приємно. Вибачте за не зовсім естетичну світлину, але це - життя Дикої Природи. Яке нам ніколи не підкориться.
Звірятко, як нам сказали, це - норка. Наш постійний супутник на багатьох риболовлях. Навіть зимою, з криги.
