Так, я вже покинула казкову французьку Бретань, і знову у Празі. Часу на нові великі екскурсії у нас не було, бо потрібно збиратися на поїзд і повертатися в Україну. Але все ж вдома цілий день не всиділи. І донька та її друг вирішили показати мені іншу Прагу, ту, яка не є історичним центром. Тут просто житловий масив, і більшість із будівель - приватні котеджі.
Красива горбиста місцевість з лісами на верхотурі, і невеличкі ставочки в низинах, як їх тут називають - рибніца, ось так виглядає звичайний житловий масив не у центрі Праги. Перше, про що я пошкодувала, - що зі мною немає улюбленого мого песика. Бо на березі ставка було багато людей із собачками. Песики гралися одне з одним, не звертаючи уваги на перехожих і іноді забігаючи в воду. Люди спілкувалися та часом знімали своїх улюбленців на відео.
Про собак у Чехії - особлива тема. По-перше, вони тут якісь спокійні. Як і в Бретані, звідки я тільки-но повернулася. Ніякої агресії і сліду немає, ні до інших собак, ні до перехожих. Незалежно від породи, всі вони ведуть себе чемно, абсолютно не звертаючи уваги на чужих. Я і справді дуже здивована таким станом речей. Бо у нас в Україні що не пес, то до зоопсихолога треба йти...
І друге - знову ж таки, в Чехії, як і у Франції, я не побачила ЖОДНОЇ бродячої собаки та ЖОДНОГО викинутого напризволяще котика. Що вам сказати, - я навіть мріяти про такий стан речей в Україні не можу... Знаючи, як наші люди відносяться до цих тваринок.
Та йдемо далі, бо якраз песиків я і не сфотографувала на рибниці.
Замість цього, почувши пронизливий свист якоїсь птахи, пішла ближче до витоків звуку. І знайшла там дві водяні курочки, які таким чином спілкувалися. 😁 Вони навіть не злякалися, коли я стала підкрадатися ближче. Одразу видно: звикли до людей, і їх тут ніхто не ображає.
Як ніхто не ображає і диких качок, яких тут дуже багато. Вони не тільки плавають ставом. Качки вигрівають свої боки на нагрітих сонцем каменях. А також чепурять своє пір'ячко на чистесенькому березі, що вкритий травичкою. Приємно, що пернаті жителі ставочку не бояться людей!
Поруч, по високій греблі, проходить залізниця. Побачивши тут поїзд, я була здивована: ми живемо у п'яти хвилинах ходьби звідси, але я ні разу не чула шуму поїздів! Мабуть, пагорби з садами і лісом поглинають цей шум.
І зовсім неподалік є ще один ставочок, менший за цей. Вони з'єднані маленькою річечкою, що протікає в густих зарослях дерев та кущів. Але тут є пішохідна доріжка, якою ми і дісталися другої водойми. Що приємно - ніде не побачила жодного сміття, і тим більше чогось гіршого, що могли б залишити після себе песики і людиська. Бо зазвичай такі зарослі в нас заповнені ароматами туалету і купою сміття...
Понад цим ставочком висаджено дуже багато молодих деревець черешень. І тут є старі черешні. Одна із них була рясно всипана ягодами, та до них неможливо було дістатися. Тому пошукала ціленьких ягід під деревом. І коли дома помила їх та спробувала на смак, то вони видалися дуже смачними і трішки гіркуватими. Як наче дикі.
Тепер знаю, що наступного разу варто взяти з собою у Прагу риболовні снасті. Бо мати біля дому такі прекрасні водойми і навіть не спробувати щось спіймати - це не діло.😁
Почав моросити дощик, і ми потихеньку пішли додому прекрасними вуличками на пагорбах Праги. Скоро я сяду в поїзд, який привезе мене додому. Прекрасна подорож Європою завершена!
