За час окупації нашого села рашистами місцеві песики також отримали різного рівня стрес. В першу чергу - від постійних вибухів та перестрілок, які лунали цілодобово. Багато у кого з односельців за ці страшні дні було пошкоджено чи зруйновано житло та господарчі будівлі, і їх песикам довелося блукати в пошуках безпечнішого місця. І найстрашніше, коли хазяїв собак російські нелюди у військовій формі катували та вбивали. Бувало, розстрілювали і їх собак. А ті, які вижили при таких обставинах, також з часом прибивалися до вцілілих людських осель.
Ось і на нашій вулиці під час окупації з'явився цей невеличкий песик. Добрі люди нагодували його, і собачка вже нікуди не йшов з цього місця. Йому там же і стилізовану будку зробили, щоб міг сховатися від холоду та дощу. Назвали Пістолетом. Мій Хенк Пістолета обходив чемно стороною, коли ми виходили гуляти. Наче з поваги до немолодого постраждалого родича.
Отак і прижився просто на вулиці песик. Але добрі люди, що прихистили його, після окупації все ж знайшли його хазяїв. Виявилось, у них все в порядку, але песик втік із двору після перших же обстрілів і не повернувся.
During the occupation of our village by the rascals, the local dogs also experienced various levels of stress. First of all, from constant explosions and gunfights that rang out around the clock. During those terrible days, many of our fellow villagers had their homes and outbuildings damaged or destroyed, and their dogs had to wander in search of a safer place. And the worst thing was when the owners of the dogs were tortured and killed by Russian inhumans in military uniform. Sometimes, their dogs were also shot. And those who survived under such circumstances also over time joined the surviving human settlements.
This little dog appeared on our street during the occupation. Good people fed him, and the dog never left this place. A stylized booth was also made for him there, so that he could hide from the cold and rain. They called it Pistol. My Hank the Pistol politely sidestepped when we went out for a walk. As if out of respect for an elderly injured relative.
That's how the dog took root just on the street. But the good people who sheltered him found his owners after the occupation. It turned out that everything was fine with them, but the dog ran away from the yard after the first shots and did not return.
Вирішили забрати собачку назад, додому. Ага, а ще ми узнали, що це - не Пістолет, а Каштан. Так от, Каштан ні в яку не захотів йти додому. Ні на повідку, ні просто так, за хазяями. Хоча своїм людям, звісно, був дуже радий. Але - залишився жити у нас на вулиці.
Може, йому нове ім'я краще сподобалось? 😁🐶
They decided to take the dog back home. Oh, and we also found out that this is not a Pistol, but a Chestnut. So, Chestnut didn't want to go home at all. Not on a leash, not just like that, following the owners. Although, of course, he was very happy for his people. But - he stayed to live with us on the street.
Maybe he liked the new name better? 😁🐶
