Неймовірно швидко пролетів час. Здається, зовсім нещодавно ми зустрічали Новий 2024 рік. Рівно другого січня я відправила маму до брата, тому що починала лікування онкології. Ніколи не забуду цей день: із самого ранку - повітряна тривога. брат ніяк не міг виїхати вчасно, а дорога таки далека, тому це було важливим. Рівно до того моменту, як ми стали чути вибухи. Вони були ніби й далеко, але ж і свист чогось пролітаючого над нами також був! Тому перечікувати прийшлося у підвалі. Надто сильно пригадалися бої, які велися у нас під час окупації...
І тільки затихла тривога, тільки відправили ми брата і маму в дорогу, як сусіди повідомили про падіння якогось залізяччя зовсім неподалік від нас. Бог милував: не потрапили ні по автівці брата, та й не була ота залізяка надто небезпечною. Але ж спочатку новина шокувала.
І ось, зима з весною промайнули, залишивши слід найрізноманітніших спогадів про всяке: і добре, й лихе. Та головне - ми вижили, вистояли, тримаємось. Ще й можу похвалитися своєю нечисленною городиною, хоча ще й місяця після операції не пройшло. 😊 Так, встигли ми таки дещо посіяти та посадити. Правда, не все ще зійшло: малувато зелені. Але загалом картина на подвір'ї не така й похмура, як я могла раніше прогнозувати. По крайній мірі, нашим домашнім улюбленцям є де заховатися від сонця, щоб перепочити у комфортній прохолоді.
Радують мене помідори в тепличці. Люблю сюди заходити, щоб перевірити, чи не з'явилися пасинки, чи добре підв'язані рослинки і чи їх не дістають хвороби чи шкідники. А перші зав'язі плодів взагалі піднімають бойовий дух продовжувати всю цю історію із овочівництвом. 😁
Дуже не вистачає дощів. Добре, що є можливість поливати грядки. Але все одно - дощова вода вона краща для росту всього, ніж із шланга. Та й висихає на сонці земля досить швидко. Тому ми тримаємо постійно у відрах замочену різану зелень бур'янів і кропиви. Коли ця суміш настоюється і починає "пахнути", - час розвести її водою у пропорції 1:5 та підливати по мокрій землі свої рослини. Дуже хороше підживлення, скажу вам я. На рівні із так само настояним попелом чи дріжджами із цукром.
Бурячок дуже гарний виріс. А щавель тільки-тільки почав бути схожим сам на себе, дякуючи підживленню. Він посіяний навесні і не дуже гарно зійшов. Довго був слабеньким, заростав постійно бур'янами і не мав сил для росту. Але ось вже можна на борщик зібрати.
Достигає порічка. Її цьогоріч дістали попелиці та кліщі, якось навіть обробками не вдалося вберегти кущі від цієї напасті. Листя трохи побите шкідниками. Але ягідки потрохи набирають соку і кольору.
І щовечора, дивлячись на неймовірні пейзажі над лісом, думається про життя. Яке ж воно непередбачуване, часом жорстоке, але й прекрасне! Тільки б не було війни, не гинули наші захисники та мирні невинні люди. Є ж чим займатися у цьому світі, у ХХІ столітті, нормальним людям. Шкода, що деякі "фюрери" мріють тільки про загарбання чужого, руйнування та вбивства...
Літо, принеси нам всім мир!!!🙏
