Це якийсь жах.
Навіть не жах. Це - пекло на землі. Яке роблять престарілі, виживші з розуму правителі. Великі країни, від яких завжди залежав світовий уклад, нічого не можуть з цими 'царями' зробити. І, як результат, - суцільні війни на Землі. Із сотнями, тисячами загиблих. Та якби ж тільки військових, що тримають зброю проти ворога в руках. Та й їх смерті - непотрібні цивілізованому світу. Гинуть невинні мирні люди. Ті, що все своє життя працювали, ростили дітей, будували свій дім, мріяли та подорожували, чекали виборів щоб висловити свою думку про владу... Сперечалися, кохали, розчаровувалися, створювали сім'ї, народжували дітей... І в одну мить втратили все. Просто посеред чергової ночі атак на країну ракетами та дронами. Залишитись живим посеред руїн свого дому, під якими захоронені заживо твої найдорожчі люди, - це позаздрити мертвим... Неможливо уявити стан цих людей, що стоять перед прірвою невідомості, і тільки одне поки що тримає їх на ногах: а раптом іх сина дістануть з-під руїн живим.
Це не фантазія, не художній твір. Це - наше сьогодення. Ось ця сім'я з ночі чекає на свого сина. Він залишився під завалами багатоповерхівки, по якій вночі вгатила російська ракета. Від верхнього поверху вона пройшла через всі перекриття і кімнати, пробила панель підвалу і десь там залишилась. Похоронивши під руїнами десяток чи більше людей. Рятувальні роботи тривають. Завтра у Києві оголошено День жалоби за загиблими.
Ці ранкові новини вибили мене з колії, як ніколи. Особливо вразило те, що ракетна атака росії відбулася під час саміту G7 у Канаді. Там на сьогодні планувалася зустріч нашого президента Зеленського із президентом Америки Трампом. І я, якщо чесно, зберігала великі надії на цю зустріч. Щоб як після похорон Папи Римського, у Дональда Трампа змінилась позиція щодо агресора - росії. Адже справа не тільки в тому, як безпардонно четвертий рік росіянці намагаються вбити українців. Справа в тому, що повністю руйнується світопорядок. Не діють ніякі договори (УГОДИ, як любить повторювати Трамп), залишаються безкарними наглі безпідставні вторгнення на території інших держав, анексуються території незалежних країн, та багато-багато інших воєнних злочинів, які проходять безкарно. Тому абсолютно не дивно, що і Індія з Палестиною знову воюють, що Ізраїль намагається знищити іранські потуги стати ядерною державою наперекір міжнародним нормам, які забороняють це робити будь-кому...
А Трамп все про гроші. Америку він рятує. Санкції проти росії йому дорого коштують. Та ніякий мільярд доларів тобі не допоможе, якщо ти будеш знищений черговим неадекватним рішенням про напад якогось непокараного злочинця із ядерною зброєю в руках! А Трамп втікає від зустрічей на теми зупинити путіна силою... І заявляє знову про те, що очікує підписання якихось примарних УГОД...
Я - в шоці. Навіть квіти та котики мої мене не надихають на роботу чи на якісь інші думки. Ще й у доньки сьогодні - захист дипломної роботи (вона вчиться у Європі), а я уявляю, як їй захищатися при таких новинах з України. Вона дуже любить Україну. І Київ теж любить, бо виросла у цьому місті. Тут живуть багато її друзів, і за них дочка кожного разу під час ракетно-шахедних атак хвилюється...
Важко усвідомлювати, що не існує поки що управи на агресію росії проти нас, на беззаконні анексії та окупації територій, на вбивства та руйнування створеного нами світу.
Важко...😰