Свій останній пост про мій перший похід по гірському хребту Чорногора, що знаходиться в Українських Карпатах, і загалом про мій перший «дорослий» гірський похід, я завершив на місці короткого привалу, після того, як ми знову повернулися на хребет після ночівлі на схилі гори. Тут я хочу відкрити вам маленьку таємницю (а можливо це було таємницею лише для мене, до того, як я вперше побував в горах): якщо ви хочете швидко поповнити енергію, яку ви витратили для здійснення певних дій (в моєму випадку це був підйом догори), з’їжте шматок солодкої шоколадки. Глюкоза дуже швидко перетвориться в енергію руху, а кофеїн, що міститься в шоколаді – це стимулятор, який додасть вам сил.
Отож, після того як ми перепочили і зробили декілька фото на пам’ять, ми рушили далі по хребту. Ми ішли по вузькій гірській стежині, що звивалася наче змія серед висохлих осінніх трав. Я, здається, це вже згадував, але я краще повторю – довкола була занадто багато снігу як для травня. Проте це гори, хай і не надто високі. Проте, що вже весна, доводило те, що сніг вже почав танути та величезні поля карпатських крокусів або шафрану. Ці красива фіолетова квітка вкривала майже всі вільні від снігу ділянки на хребті.
Гірський хребет Чорногора містить чимало вершин, серед яких усі вищі 2 км - Говерла (2061 м - найвища точка України), Бребенескул (2032 м), Піп Іван (2028 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2016 м), Ребра (2010 м). На горі Піп Іван ми вже побували, а ще маємо зійти на такі вершини як Бребенескул, Гутин Томнатик та Говерла. Крім того, до складу Чорногори входять вершини, як трохи нижчі від висоти 2 км, наприклад гора Дземброня.
Через такий довгий маршрут ми часто робили привали і відпочивали хоча б 10-15 хвилин. Під час таких привалів багато-хто з нас робив якісь цікаві фото, наприклад фото із люлькою на фоні далеких гір.
Я завершу свою оповідь сьогодні, проте попереду на чекає ще багато цікавого. Не пропустіть!
Частина 1 | Частина 2 | Частина 3 |
Цей пост англійською мовою тут.