Не розумію, що коїться в природі. Майже середина травня, а ми мусимо вдягати за имові куртки та взуття на прогулянку, аби тільки не змерзнути. Другу добу ще й лиє зверху дощ, а повітря наповнене вологою. Ну наче пізня осінь.
Задоволення від такої прогулянки ніякого, більше того, дитина починає нити, що їй хочеться в якусь кафешку, зігрітися чайком. Але під чайком ми розуміємо, в додачу буде куплене тістечко чи шматочсон тортика. І це саме той випадок, коли я не заперечуватиму дитині і наш шлях покладається до тепла і затишку. Літо, а-у, де ти?
