Hi to all. Every day is unspeakably hot. It is impossible to be in the sun, and it is also quite hot at home. I have an air conditioner, but since there is no electricity, I cannot use any electrical appliances. That's why my son and I get together and go to the pool. There are now a lot of people who save themselves from hot summer days in this way as well. We swim, play various games, when I get tired, Maxim plays with the children. The children played with water pistols very nicely today. They were shooting water in different directions and it was quite lively fun.
Привіт усім. Щодня невимовно спекотно. На сонці не можливо бути, та й вдома в мене також досить гаряче. Кондиціонер в мене є, але так як електрика відсутня, то і користуватися будь якими електричними приборами нема в мене можливості. Тому я з сином збираємося і ходимо в басейн. Там зараз дуже багато людей, які рятуються також таким способом від гарячих літніх днів. Ми плаваємо, граємо у різні ігри, коли я втомлююся, то Максим грається з дітьми. Дуже гарно сьогодні діти гралися водяними пістолетами. Вони стріляли водою в різні сторони і виходило в них досить жвава забава.
Adapting to the fact that the electricity in my house is only turned on for two hours, my son and I still have time after the pool to visit the playground, where many children always gather.
Підлаштовчись до того, що електрику в моєму будинку увімкнути лише на дві години, то я з сином ще маємо час після басейну відвідати дитячий майданчик, де завжди збирається багато дітей.
Generators hum along the street as some businesses try to operate under any circumstances. And we also try to react optimistically to everything. A little more and everything will be restored, you need to be patient and limit the consumption of electricity.
Вздовж вулиці гудять генератори, бо деякі підприємства намагаються працювати при будь яких обставинах. І ми також намагаємося оптимістично на все реагувати. Ще трошки і все відновиться, потрібно потерпіти і обмежити споживання електрики.
This square is very famous in my city. In the afternoon, when the sun is scorching, it is a real frying pan because it is very hot there. Once Maksym suggested that I go here to the playground in the afternoon, but it was not a very good idea.
Ця площа дуже відома в моєму місті. Вдень, коли сонце припікає, то тут справжня сковорідка від того, що там дуже гаряче. Одного разу мені Максим запропонував вдень піти сюди на дитячий майданчик, але це була не дуже хороша ідея.
Maxim confidently came here on a scooter. He became friends with the boy Ihorchyk and now they play various games together. And I am sitting on a bench next to other mothers and grandmothers. Igorchik ran up to his grandmother and enthusiastically said:
"Grandma, I met such a cool boy, we play such cool games! His name is Maxim!"
I then realized that it was my son Maksym and that he was being talked about in that conversation. I was still very surprised by such an appeal to a native person - Grandma. Actually, this is how I started my conversation with the older lady. Time passed very quickly as we chatted. Children ran around us, sometimes disappearing, then appearing in another place. Finally, I asked Ihorchyk's grandmother what her name was. And she answered me that her name is Nadiya. I was surprised and answered that I would definitely remember, because Nadiya is also. So we said goodbye to Ihorchyk and his grandmother Nadia.
Максим впевнено приїхав сюди на самокаті. Він подружився з хлопчиком Ігорчиком і тепер вони разом проводять різноманітні ігри. А я сиджу на лавці поряд з іншими мамами і бабусями. Ігорчик підбіг до своєї бабуся і з захопленням каже:
"Бабуська, я такого класного хлопчика зустрів, ми в такі класні ігри граємося! Його звати Максим!"
Я тоді зрозуміла, що це мій син Максим і що про нього мова йде в тій розмові. Я ще дуже здивувалася такому звертання до рідної людини- "Бабуська". Власне, з цього я і почала свою розмову з старшою пані. За нашою балаканиною час пройшов дуже швидко. Діти бігали навколо нас, то зникаючи, то з'являючись вже в іншому місці. На останок я запитала бабусю Ігорчика як її звати. А вона мені відповіла, що має таке ім'я-Надія. Я з здивування відповіла , що точно запам'ятаю, бо також Надія. Так ми і попрощалися з Ігорчиком і його бабусею Надією.
My son and I walked home from the pool on Wednesday. This is not the sea or the mountains, this is not a remarkable walk in my life. Nevertheless, she will leave several special moments in my memory.
My people are extremely strong and can adapt to even the most extreme conditions of war, blackouts, and many more restrictions. Meanwhile, Ukrainians are organizing a volunteer movement, helping and collecting for the needs of our army. This gives me respect and love for my people. Each of us carries the code of the Ukrainian nation.
Thank you all for your attention.
Така от прогулянка з басейну додому в мене з сином вийшла в середу. Це не є море чи гори, це не визначна прогулянка в моєму житті. Та все ж вона залишить в моїй пам'яті кілька особливих моментів.
Мій народ надзвичайно сильний і може адаптуватися до навіть дуже екстремальних умов війни, відключення світла, і ще багатьох обмежень. Тим часом українці організовують волонтерський рух, допомагають і збирають на потреба нашої армії. Це викликає в мене повагу і любов до свого народу. Кожен з нас несе в собі код нації українця.
Дякую всім за увагу.
