Якщо придивитися, можна помітити, що в природі найчастіше зустрічаються кулясті форми. Їх мають краплі дощу, багато які ягоди і фрукти, яйця, молекули, атоми, самі планети ... Нори тварин і мурашники теж мають в своїй основі округлість. Людина ж, як відомо, багато винаходів копіює з природи. Чому в такому разі вона стала будувати будівлі прямокутними?
Насправді перші житла мали овальні форми. У деяких регіонах вони збереглися і зараз: наприклад, юрти у тюркських і монгольських кочівників, намети - у східних кочових народів. У цих осель дві спільні риси. По-перше, майже всі вони переносні. По-друге, характерні для пустельної місцевості - наприклад, де у вітру немає перешкод. А в таких районах особливо важливим є те, що аеродинаміка кулястих будинків дозволяє вітрам огинати їх без перешкод.
Коли саме люди почали будувати прямокутні будинки, точно не відомо. Зрозумілим є одне: це сталося тоді, коли вони перейшли до осілого способу життя. А ось причин тому було декілька. Перша - це економія місця. Прямокутні будинку простіше надбудовувати і ділити на кімнати. Отже, вони дають максимальну площу і економічну вигоду. Друга причина, як не дивно, пов'язана з повітряними потоками. З точки зору аеродинаміки паралелепіпеди, тобто прямокутники в обсязі, відносяться до погано обтічних об'єктів. Коли повітряні маси оперізують будівлю, можуть створюватися області, в яких повітряний потік закручується. Висотні будинки-паралелепіпеди, що стоять близько один до одного, створюють такі каньйони, в яких швидкість вітру збільшується вдвічі.
Але є одна хитрість. При обтіканні будинку-паралелепіпеда вітер відривається з кутів, а на бічних стінках і за житлом слабшає. Однак потік, оточуючий кулястий будинок, навпаки, на стінках прискорюється. Виходить, що всередині такого житла тепло, а ось людям, які знаходяться на вулиці, за ним, доводиться несолодко через сильний вітер.
Іноді збільшення швидкості вітру між будинками призводить до сумних наслідків. Прикладом тому є катастрофа 1965 року на британській ТЕЦ в Феррібрідже. Урагани в цих місцях бувають часто, і охолоджувальні вежі ТЕЦ були розраховані на сильні пориви. Однак три вежі з восьми все ж впали, а решта п'ять були частково зруйновані. Все тому, що з веж, що стоять попереду, зривалися вихори, які били по вежах, розташованих нижче по потоку, в результаті чого виникали коливання, що призвели до руйнувань.
Проблема в тому, що, дивлячись на макет одного будинку, складно передбачити, як будуть вести себе набігаючі на спорудження повітряні потоки. Наприклад, висотка може перенаправляти вітер так, що дитячий майданчик буде постійно продувати, а на парковці, навпаки, буде стояти тиша. Тому необхідно заздалегідь продувати макет всього мікрорайону. Правда, в існуючих будівельних нормах обов'язкової вимоги робити це немає. Ось в деяких районах і виникають ураганні вихори нізвідки.