Hello, friends!
Today is not the best day, to put it mildly... The damned orcs (=russians) continue to shell peaceful people... Right now, the capital of Ukraine, Kyiv, is under attack by the Shahids almost every night. On the night of July 31, dozens of houses were destroyed. 31 people died and 159 were injured. This is as of now, when I write these lines. I don't know what else to say... And what will happen to this world next.
Привіт, друзі!
День нині не найкращий, це м'яко кажучи... Кляті орки продовжують обстрілювати мирних людей... Зараз саме столиця України Київ майже щоночі під атаками шахедів. В ніч на 31 липня було знищено десятки будинків. Загинуло 31 людина та 159 поранених. Це станом на зараз, коли пишу ці рядки. Я не знаю, що ще сказати... І що буде далі з цим світом.
А тим часом вже два місяці календарного літа позаду. Важко уявити, як швидко все пролітає. Може через те, що літо якесь прохолодне і дощове, але відчуття відпочинку немає... Я мрію про море. Бо море лікує мою душу і тіло. Проте навіть і озері чи ріці цього літа не плавала.
Нещодавно друзі запропонували піти в басейн у сусідньому селі, оскільки ніколи там ще не були.
То був не надто спекотний день. Вітер, хмари... Та я вирішила підтримати ініціативу інших.
Тим більше, в селі Кути є ще дві цікавинки, в саме старовинні дерев'яні церкви.
Despite all this horror, we need to be able to rest and relax a little! This year's summer is cold and rainy. Unfortunately, I don't feel very well in such weather.
But recently my friends took me to a nearby village to the pool. Since there are very few bodies of water in our outskirts, even a mini-pool is a joy. So, we managed to swim, chat and even have a little snack.
And then the thunder started...
Прибули ми вже досить пізно, після 16.00 і хмари все більше збиралися на небі... Та хоч фото вийшли дещо похмурі, але було тепло.
У будень тут часто безлюдно і це чудово. Адже басейн розрахований на 4-5 людей, щоб було комфортно. Якщо у вас невисокий зріст, 160-165 см, то тут можна поплавати... А для діток взагалі рай.
То ж незважаючи на примхи погоди, вдалось двічі покупатися. А також поспілкуватися, попити пива та трошки перекусити... Хай скромний, але відпочинок. Треба ловити момент.
Тут можна купити дрібні смаколики та замовити піцу. Також є альтанки і можливість посмажити щось на мангалі... У наших диких краях таких місць мало.
Здається в певний момент у мене виникло дежа вю, тому що десь два роки тому ми були тут з мамою і погода була ідентична... Мене любить гроза.
То ж коли небо затягнулось повністю і десь вдалині почувся грім, вирішили збиратись...
You probably already know my love for ancient architecture. I am especially in love with old wooden churches! So despite the strong clouds and wind, I persuaded my friends to visit two old churches for a few more minutes.
I have already written about this place! It was sunnier and more fun then... So, I will leave a link below for those who are also lovers of antiquity like me!
But in my opinion, in cloudy weather this church built in 1697 looks even more interesting! It's like you find yourself in the distant past...
Але чи можна бути в Кутах і не заїхати привітатися із дерев'яною церквою св. Михаїла? Ця ніби іграшкова невеличка церква збудована ще у 1697 році та відновлена у 2000-х. На фоні похмурого неба вона виглядає особливо містично! Як свідок минулого. Як щось позачасове.
І як хочеться, що ця краса збереглась для наступних поколінь! А для цього потрібно: по-перше, перемогти росію, яка нищить усе прекрасне, і людей, і тварин, і архітектуру, і саму землю. А по-друге, обов'язково самим цінувати і відбудовувати старовинні будівлі! Бо цій церкві пощастило, але багато інших люди самі знищили недбалістю (скільки таких церков згоріло!!), поганим ремонтом або просто байдужістю.
Під кінець нашої міні-подорожі ще на кілька хвилин завітали до іншої дерев'яної церкви, яка збудована приблизно у 1750 році. Вона є діюча і щотижня тут відбувається служба. На подвір'ї ми зустріли симпатичного чоловіка середнього віку, який виявився священиком, що тут служить уже понад 30 років...
Жаль, що буквально 5 хвилин залишилося мені на прогулянку по старовиннрму цвинтарі... Адже грім посилився і вже надходили сутінки.
І знов дежа вю, бо у свій минулий приїзд я теж була вигнана дощем. Тут треба ходити неспішно, роздивлятися ці скульптури і невеличкі кам'яні хрести... Але то вже іншим разом.
Вдалині усипальниця якихось багатих людей. Вона напів розвалена. І так символічно, що поряд сухе дерево. Відходять в минуле навіть знатні роди... Зникають не лише люди, але й цвинтарі... І пам'ять про людей зникає. І щоб продовжити своє існування на землі є лише два шляхи: народити дітей або винайти чи створити щось дуже важливе для людства.
Та тепер я не мрію про безсмертя, в лише про спокій та мирне небо.
And at the end of the walk we drove up to another ancient shrine from the 1750s, which is still active and holds services here every Sunday.
Near the church there is an incredibly interesting cemetery with original old sculptures and crosses. And in the distance there is a half-ruined fortress of some forgotten aristocratic family...
Everything passes. The main thing is to leave a good memory of yourself.
Unfortunately, thunder and the approaching dusk forced me to leave this place! And this is a real deja vu. Two years ago, when my mother and I were resting here, there was the same thunderstorm... This place does not let me in. And therefore it beckons me to return again...
Thanks for your visit and support!
Внизу лишаю посилання на мої минулі статті про це місце. Там більше сонця і цікавих ракурсів!
Всім дякую за ваш візит, голоси та коментарі! Це дуже важливо!💞
I with my mother, our rest in the summer 2023
